Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пузиревського Є. Б., суддів: Британчука В. В., Крещенка А. М., при секретарі судового засідання Бражнику М. В., за участю прокурора Гошовської Ю. М., розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12015140150000580 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 21 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 січня 2016 року щодо ОСОБА_7,

Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 21 вересня 2015 року

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, неодноразово судимого, останнього разу вироком цього ж суду від 19.05.2015 р. за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 січня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винним і засуджено за те, що він за обставин, викладених у вироку, близько 16 год. 30 березня 2015 року біля буд. АДРЕСА_1 повторно, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я ОСОБА_8, відкрито викрав у останнього золотий ланцюжок з хрестиком загальною вартістю 11 174 грн. 02 коп.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Зазначає, що суд у порушення вимог процесуального закону без оголошення документів, наданих стороною обвинувачення, долучив їх до провадження, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання захисника щодо недопустимості окремих доказів, а апеляційний суд свою ухвалу належним чином не мотивував.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд усебічно, повно та об'єктивно дослідив, правильно оцінив.

Доводи захисника ОСОБА_6 про відсутність у провадженні належних і допустимих доказів винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, є безпідставними.

Так, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується:

- показаннями потерпілого ОСОБА_8, який повідомив, що 30.03.2015 року до нього ззаду підійшла невідома особа і зірвала з шиї золотий ланцюжок з хрестиком. Свідками злочину були ОСОБА_9 та ОСОБА_10;

- показаннями свідка ОСОБА_9, яка повідомила, що того дня, коли вони з донькою поверталися додому, їх сусід ОСОБА_8 покликав на допомогу і вони побачили, що від нього втікав хлопець, у руці якого щось блищало. Від потерпілого вони дізналися, що хлопець зірвав з нього золотий ланцюжок з хрестиком. Цим хлопцем був ОСОБА_7, якого вона в подальшому впізнала;

- показаннями свідка ОСОБА_10, яка повністю підтвердила показання своєї матері ОСОБА_9 та додатково повідомила, що коли хлопець почав тікати, вона його окликнула, він оглянувся і вона запам'ятала його обличчя. Це був ОСОБА_7, якого вона в подальшому впізнала;

Показання потерпілого та свідків повністю узгоджуються між собою, є послідовними й підтверджуються матеріалами кримінального провадження, зазначеними в реєстрі матеріалів досудового розслідування, зокрема, даними: рапорту оперативного чергового Червоноградського МВ ГУ МВС України у Львівській області, відповідно до якого у ОСОБА_8 було відкрито викрадено золотий ланцюжок з хрестиком; протоколу огляду місця події, відповідно до якого потерпілий детально розповів про обставини вчиненого щодо нього злочину; протоколів пред'явлення особи до впізнання, відповідно до яких ОСОБА_9 та ОСОБА_10 впізнали ОСОБА_7, як особу, що викрала у ОСОБА_8 майно; протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення; протоколу проведення слідчого експерименту й іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Посилання захисника на те, що долучені до матеріалів провадження за клопотанням прокурора докази не були оголошені в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження і спростовуються технічним записом фіксування судового засідання суду першої інстанції від 07 вересня 2015 року.

Не ґрунтуються на матеріалах провадження і доводи захисника щодо дослідження в судовому засіданні копії відеозапису зі слідчим експериментом, оскільки в судовому засіданні 21 вересня 2015 року стороною обвинувачення було роз'яснено, що досліджувався саме оригінал диску з цією процесуальною дією, а неможливість відтворення диску в попередньому судовому засіданні була пов'язана з помилкою в роботі комп'ютера.

Таким чином, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, повністю доведена і його дії кваліфіковані правильно.

Твердження захисника про те, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено в задоволенні його клопотання про недопустимість доказів, наданих прокурором, без виходу в нарадчу кімнату, також не знайшли свого підтвердження.

Як убачається з журналу та технічного запису фіксування судового засідання від 21 вересня 2015 року, місцевим судом було відхилено клопотання захисника щодо визнання певних доказів недопустимими, з підстав необґрунтованості. У подальшому судом питання допустимості доказів було вирішено під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, що не суперечить вимогам ст. 89 КПК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_7, місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, особу винного, який є особою молодого віку, неодноразово судимий, має на утриманні дітей, наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину щодо особи похилого віку та дійшов правильного висновку про необхідність призначення йому покарання в межах санкції частини статті, за якою його визнано винним.

Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Розглянувши за апеляціями засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 матеріали провадження та детально їх вивчивши, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про правильне встановлення місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину та про правильність кваліфікації його дій, а також звернув увагу на докази, які спростовують доводи, викладені в апеляціях.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування судових рішень, у провадженні не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, колегія суддів

Вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 21 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 січня 2016 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.