5-1700км07 Про згвалтування малолітньої - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 травня 2007 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою законного представника останнього ОСОБА_2 на судові рішення у даній справі.

Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 квітня 2006 року

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

засуджений за ч.4 ст. 152 КК України (2341-14) на 9 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь представника потерпілої ОСОБА_3 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 20 лютого 2006 року близько 17 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ввівши в оману свою малолітню сусідку ОСОБА_4, IНФОРМАЦIЯ_2 року народження, завів її у будинок АДРЕСА_1, де, за обставин, встановлених судом та детально наведених у вироку, вступив з потерпілою в статеві зносини, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 6 липня 2006 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі законний представник ОСОБА_2 посилається на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, що призвело до неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1. Стверджує, що висновки суду грунтуються на доказах, отриманих з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства. Зазначає, що наявні у матеріалах справи докази дають підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив незакінчений злочин. Вказує, що ОСОБА_1 є розумово відсталим та не міг усвідомлювати та керувати своїми діями, а судом не вирішувалось питання про визнання його обмежено осудним, що призвело до призначення суворого покарання. З урахуванням приведених доводів, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про законність та обгрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 в згвалтуванні малолітньої ОСОБА_4 та кваліфікацію його дій за ч.4 ст.152 КК України (2341-14) відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням усіх як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів, що мали бути взяті до уваги при з'ясування дійсних обставин події та грунтуються на зібраних у справі доказах і, зокрема, показаннях самого засудженого ОСОБА_1 про обставини згвалтування ним потерпілої ОСОБА_4; показаннях потерпілої ОСОБА_4; показаннях ряду вказаних у вироку свідків; даних протоколів слідчих дій, висновків судово-медичних, судово-психолого-психіатричної експертиз.

Суд ретельно перевіряв в судовому засіданні доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі захисника, про те, що її підзахисний, за змістом скарги, не усвідомлював своїх дії та неправильну кваліфікацію його дій. Викладені у вироку мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обгрунтованими, такими, що відповідають матеріалам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, органом досудового слідства і судом досліджені всі обставини справи, які могли мати значення для прийняття правильного рішення у справі.

При перевірці справи у касаційному порядку істотних порушень вимог КПК (1001-05) , які б могли вплинути на правильність висновків суду, доведеність винності ОСОБА_1 та на правильність кваліфікації його дій, не встановлено. Висновки суду грунтуються на доказах, встановлених з дотриманням процесуального порядку їх збирання.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 під час вчинення злочину усвідомлював та керував своїми діями, психічним захворюванням не страждав і не страждає, тому доводи захисника з приводу того, що він вчинив злочин перебуваючи в стані обмеженої осудності позбавлені підстав.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд визначив ОСОБА_1 надмірно суворе покарання.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вчинив злочин в неповнолітньому віці, щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину. Однак місцевий суд, вказавши ці обставини у вироку, в достатній мірі не врахував їх під час визначення розміру покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі. За таких обставин, враховуючи при цьому також те що від злочинних дій ОСОБА_1 тяжких наслідків не настало, а також умови його проживання та виховання, колегія суддів вважає за можливе, застосувавши ст.69 КК України (2341-14) , пом'якшити йому покарання.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів, ухвалила:

касаційну скаргу законного представника засудженого ОСОБА_1-ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 квітня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 6 липня 2006 року змінити, пом'якшити ОСОБА_1 покарання за ч.4 ст.152 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) до 6 років позбавлення волі.