Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого-судді

Кравченка К.Т.

суддів за участю прокурора

Канигіної Г.В., Пошви Б.М. Вергізової Л.А.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 17 травня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12 липня 2006 року щодо ОСОБА_1

Вироком місцевого суду

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженку  с. Iванівка та жительку

с. Солонцюватка Бобринецького

району Кіровоградської області,

раніше судиму: 22 липня 2002 року

Бобринецьким районним судом за

ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України (2341-14)

на 4 роки позбавлення волі. На підставі

ст.75 КК України (2341-14) звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком три роки,

засуджено за ч.2 ст.185 КК України (2341-14) на два роки обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки.

Відповідно до ст.76 КК України (2341-14) на ОСОБА_1 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання чи роботи.

В апеляційній інстанції вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судове рішення щодо якого не оскаржується.

Як визнав суд, 4 квітня 2006 року, приблизно о 23 годині, ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_2, повторно, таємно викрала 9 секцій культиватора КРН-5,6, загальною вартістю 4 723 грн. 20 коп., що знаходилися на земельній ділянці біля домоволодіння ОСОБА_2 у  с. Солонцюватка Бобринецького району Кіровоградської області та належали ПП "ОСОБА_3".

Крім того, 7 квітня, приблизно о 14 годині, ОСОБА_1, із території земельної ділянки, що розташована біля домоволодіння ОСОБА_2, повторно, таємно викрала 8 секцій культиватора УСМК-5,4, вартістю 5 140 грн., заподіявши ПП  "ОСОБА_3" матеріальну шкоду на вказану суму.

У касаційному поданні прокурор просить вирок у справі щодо ОСОБА_1 скасувати. Не оспорюючи правильність встановлення фактичних обставин справи та кваліфікацію злочинних дій ОСОБА_1, прокурор вважає, що винну необхідно звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст.7 КПК України (1001-05) та ст.48 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про часткове задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання прокурора, колегія суддів вважає, що судове рішення у справі підлягає зміні.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які її засуджено, стверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, є правильним і у поданні не оспорюється.

Правильність кваліфікації злочинних дій засудженої за ч.2 ст.185 КК України (2341-14) , сумнівів не викликає.

Зі справи видно, що ОСОБА_1 на час постановлення вироку досягла пенсійного віку.

Однак, при призначенні винній покарання у виді обмеження волі, суд не урахував цю обставину, чим порушив вимоги ст.61 КК України (2341-14) , оскільки такий вид покарання не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" №7 (v0007700-03) від 24 жовтня 2003 року, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на вік чи стан винної особи не можуть бути до неї застосовані, суд не вправі перейти до більш мcякого виду покарання. У таких випадках суд, за наявності до того підстав, повинен постановити вирок і звільнити засуджену від покарання.

Ураховуючи те, що ОСОБА_1 скоїла злочини середньої тяжкості, у вчиненому щиро розкаялася та сприяла розкриттю злочинів, а також те, що у касаційному поданні не ставиться питання про призначення ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.185 КК України (2341-14) у виді позбавлення волі, що є більш суворим покаранням ніж обмеження волі, засуджену слід звільнити від призначеного покарання.

Iнших порушень, що тягнуть скасування вироку не встановлено.

Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання заступника прокурора Кіровоградської області задовольнити частково.

Вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання змінити.

ОСОБА_1 вважати засудженою за ч.2 ст.185 КК України (2341-14) без призначення покарання.