Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого  суддів

Селівона О.Ф.  Шевченко Т.В.,  Кривенди О.В.

за участю прокурора

Кравченко Є.С.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  17 травня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 1 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком  ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

згідност.89 КК України (2341-14) таку, що не має судимості

засуджено за ч.2 ст.368 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік та покладено обов'язки, передбачені п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України (2341-14) .

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_1засуджена на те, що вона, обіймаючи посаду начальника відділу відшкодування збитків потерпілим відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м.Антрациті Луганської обл., будучи службовою особою, виконувала адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції з контролю за своєчасним призначенням і виплатою страхових виплат у повному обсязі потерпілим і особам, які мали на це право. При цьому  на початку травня 2006 року ОСОБА_1вимагала від ОСОБА_4 передати їй у якості хабара 10000 грн. за допомогу в отриманні всієї суми одноразової допомоги у зв'язку з втратою годувальника, погрожуючи при цьому, що в разі невиконання її вимоги потерпіла отримуватиме допомогу незначними сумами протягом кількох років. За аналогічних обставин у червні 2006 року вона отримала від ОСОБА_2 7000 грн., у липні 2006 року від ОСОБА_3 20000 грн. Таким чином ОСОБА_1в період з травня по липень 2006 року шляхом вимагання повторно отримала хабарі на загальну суму 37 000 грн.

У касаційному поданні заступник Генерального прокурора України просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1 з направленням справи на новий судовий розгляд. Посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості, а також вказує на безпідставність звільнення від додаткових покарань.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого  злочину та правильність кваліфікації її дій є вірними і не оспорюються у касаційному поданні.

Разом з тим, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд, всупереч вимогам ст.65 КК України (2341-14) , не врахував всіх обставин справи та дані про особу засудженої. Так, посилаючись у вироку на тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину, суд не  достатньо врахував його суспільну небезпечність, а також не взяв до уваги дані, що характеризують особу засудженої.

Як видно з матеріалів кримінальної справи, на протязі 1998 року - 2004 року ОСОБА_1 тричі притягувалась до кримінальної відповідальності, однак справи були закриті з різних підстав.

14 січня 2005 року вона була засуджена за ч.1 ст.190, ч.1 ст.358 КК України (2341-14) до штрафу 1020 грн.

Відповідно до повідомлення державної виконавчої служби у м. Антрациті Луганської області 16 лютого 2005 року було відкрите виконавче провадження, а згідно квитанції ОСОБА_1сплатила штраф 30 серпня 2005 року.

30 серпня 2005 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження і виконавчий лист повернуто до Антрацитівського міськрайонного суду.

Відповідно до положень ст.89 КК України (2341-14) судимість ОСОБА_1 могла бути погашена 30 серпня 2007 року (через рік з дня відбування покарання), але строк погашення судимості був перерваний у зв'язку із вчиненням ОСОБА_1 нового злочину. Однак суд не перевірив цих обставин, зазначивши у вироку, що згідно ст.89 КК України (2341-14) ОСОБА_1не має судимості, що також вплинуло на призначення покарання засудженій.

Таким чином, рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст.75 КК України (2341-14) , а також і від додаткового покарання, не можна визнати обгрунтованим.

За таких обставин вирок суду підлягає скасуванню з підстав, зазначених у ст.372 КПК України (1001-05) з направленням справи на новий судовий розгляд в той же місцевий суд в іншому складі суду.

Під час нового розгляду в разі, якщо буде доведена винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину в раніше пред'явленому обсязі, то при призначенні покарання суду слід врахувати всі обставини справи та дані про особу засудженої і призначити покарання відповідно до вимог закону.

На підставі наведеного та керуючись ст.394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Вирок Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 1 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.