5-1391км07 Про заподіяння тяжких тілесних ушкоджень - Текст документа

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 17 травня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на судові рішення щодо ОСОБА_1

Вироком Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 6 березня 2006 року

IНФОРМАЦIЯ_1 народження, уродженця та мешканця м. Євпаторії Автономної Республіки Крим,

раніше не судимого,

- за ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) на вісім років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 296 КК України (2341-14) на два роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) , за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання - вісім років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 17 вересня 2002 року приблизно о 4-й годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на будівельному майданчику, розташованому на пероні залізничного вокзалу в м. Євпаторії, із хуліганських спонукань завдав удари ногами у різні частини тіла ОСОБА_4, після цього з висоти фундаментного блоку стрибав йому на груди, внаслідок чого заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.

У касаційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_2 посилається на допущені судами першої та апеляційної інстанцій істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, вказує на те, що в справі відсутні докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, просить скасувати судові рішення щодо засудженого, а справу - закрити.

Аналогічні доводи та прохання містяться і в касаційній скарзі захисника ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення захисника ОСОБА_2, який підтримав свою касаційну скаргу, думку прокурора, який просив задовольнити касаційні скарги частково, скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1, а справу - направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 334 КПК України (1001-05) у мотивувальній частині обвинувального вироку наводяться докази, на яких грунтується висновок суду щодо підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

Виходячи зі змісту вказаної норми закону, суд має проаналізувати фактичні дані, що містяться у показаннях підсудного, потерпілих, свідків, висновках експертів та в інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення. З названих джерел у вироку мають бути наведені фактичні дані, які стосуються обставин, що доказуються.

Проте місцевий суд у вироку не навів належної оцінки досліджених ним доказів на обгрунтування того, чому одні з них прийняті і покладені в основу його висновків, а інші ним відкинуті.

Так, обгрунтовуючи висновок про винуватість ОСОБА_1у вчиненні інкримінованих йому злочинів, суд послався на показання потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, хоча, як видно з матеріалів справи, потерпілій та вказаним свідкам нічого про обставини вчинення злочинів щодо ОСОБА_4 не відомо.

Як на докази обвинувачення ОСОБА_1 суд послався й на показання

свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які були понятими під час проведення відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_1 Ці свідки, крім іншого, стверджували, що ОСОБА_1 під час проведення зазначеної слідчої дії добровільно розповідав про те, що, стрибнувши декілька разів на потерпілого, виявленою у нього на шиї мотузкою почав його душити.

За висновком судово-імунологічної експертизи № 1046 від 30 вересня 2002 року, на яку також послався суд, формулюючи обвинувачення, на мотузці, вилученій з шиї трупа ОСОБА_4, виявлені антигени, походження яких від ОСОБА_1 і ОСОБА_4 не виключається.

Проте суд не дав оцінки зазначеним показанням свідків та висновку експертизи в сукупності з іншими доказами, а саме, висновками судово-медичних експертиз про те, що морфологічні особливості странгуляційної борозни не відповідають способу затягування петлі, який показав ОСОБА_1 при відтворенні обстановки і обставин події за його участю.

Не дав суд оцінки й даним, встановленим протоколом відтворення обстановки і обставин події з участю свідка ОСОБА_14, який під час проведення вказаної слідчої дії стверджував про те, що бачив, як 17 вересня 2002 року близько 5-ї години ранку потерпілого попід руки тягли два кремезних чоловіки у камуфляжній формі і залишили його там, де потім був виявлений труп ОСОБА_4

У судовому засіданні цей свідок підтвердив зазначені обставини.

Суд визнав показання ОСОБА_14 неправдивими, проте, на порушення вимог ст. 67 КПК України (1001-05) , не зіставив відомостей, які містяться у цьому джерелі доказів, з іншими доказами в справі.

Відповідно до ст. 334 КПК України (1001-05) у випадку, коли у справі призначалась додаткова або повторна експертиза і у висновках експертів містяться різні висновки з тих самих питань, суд у вироку має навести оцінку щодо кожного висновку в сукупності з іншими доказами у справі і навести мотиви, з яких він погодився з одним висновком і відкинув інші.

Проте місцевий суд, постановляючи вирок щодо ОСОБА_1, вказаних вимог закону не дотримався.

Так, 9 грудня 2005 року суд призначив у справі додаткову судово-медичну експертизу, проведення якої доручив експерту ОСОБА_15

У своєму висновку № 366 від 12 грудня 2005 року цей експерт зазначив, що утворення всіх тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_4, внаслідок стрибків і ударів ногами категорично виключається.

Також у висновку зазначено, що ці тілесні ушкодження не могли утворитися за обставин, вказаних ОСОБА_1 при проведенні відтворення обстановки і обставин події з його участю.

Крім того, експерт вказав, що залишаються нез'ясованими обставини заподіяння потерпілому численних і масивних тілесних ушкоджень грудини та голови, виявлення слідів крові біля трупа так і на значній відстані від нього.

Як видно з вироку, вказаному висновку експертизи місцевий суд оцінки не дав.

Не дослідивши всі докази в справі, суд дійшов передчасного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому дій,

Апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінально-процесуального закону, які колегія суддів вважає істотними, уваги не звернув та залишив вирок місцевого суду без зміни.

За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно розглянути справу у відповідності з вимогами закону та прийняти законне і обгрунтоване рішення.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних сп равах Верховного Суду України,

у х в а л и л а :

касаційні скарги захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 6 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2006 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.