Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Коновалова В.М.

суддів

Скотаря А.М. і Кузьменко О.Т.

за участю прокурора

Сорокіної О.А.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 травня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Черкаської області.

Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1, судимості не має,

засуджено за ч.2 ст.289 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і 6 місяців.

Відповідно до ст. 76 КК України (2341-14) суд зобов'язав ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтись в цей орган для реєстрації.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у стані алкогольного сп'яніння 10.06.2006 р. у м. Умань Черкаської області незаконно заволодів автомобілем ГАЗ - 3110, державний номер НОМЕР_1, який належав ВАТ "Уманьгаз", вартістю 27 724 грн., що завдало значної матеріальної шкоди зазначеному підприємству.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.289 КК України (2341-14) , просить вирок змінити й перекваліфікувати дії останнього на ч.1 ст.289 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду зміні  у зв'язку з неправильним застосуванням ним кримінального закону.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у незаконному заволодінні транспортним засобом ВАТ "Уманьгаз" є законними й обгрунтованими, і в поданні не заперечуються.

Що ж до тверджень прокурора у касаційному поданні про безпідставність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.289 КК України (2341-14) , то вони грунтуються на законі.

ОСОБА_1 обвинувачувався і суд визнав його винуватим за ч.2 ст.289 КК України (2341-14) за кваліфікуючою ознакою - завдання ВАТ "Уманьгаз" значної матеріальної шкоди в розмірі 27 724 грн., яка складається з ринкової вартості автомобіля.

Разом з тим, відповідно ст.289 КК України (2341-14) та примітки до неї в редакції Закону України № 2903 - IV (2903-15) від 22.09.2005 р. значною визнається матеріальна шкода у разі заподіяння реальних збитків на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 (v0014700-05) від 23.12.2005 р. "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при вирішенні питання про те, чи були збитки реальними, необхідно виходити з положень п.1 ч.2 ст.22 ЦК України (435-15) , де зазначено, що такими збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, що вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Якщо транспортний засіб не зазнав ніяких пошкоджень унаслідок незаконного заволодіння, його технічний стан не погіршився і відновлення він не потребує або сума відповідних витрат менша від зазначеної у п. 3 примітки до ст.289 КК України (2341-14) , така кваліфікуюча ознака, як заподіяння значної шкоди відсутня.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль, яким ОСОБА_1 незаконно заволодів та пошкодив внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху, повернутий підприємству. Реальні збитки, завдані ВАТ "Уманьгаз", внаслідок пошкодження ОСОБА_1, відповідно до висновку експертизи складають 9 450 грн. 45 коп., які він частково  відшкодував.

Оскільки на час вчинення злочину сума реальних витрат на відновлення автомобіля є значно меншою, ніж сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в 2006 р. становило 17 500 грн., то в діях ОСОБА_1 відсутня кваліфікуюча ознака злочину - завдання значної матеріальної шкоди, а тому вони підлягають перекваліфікації з ч.2 на ч.1 ст.289 КК України (2341-14) .

Призначаючи засудженому покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, дані про його особу, який раніше не судимий, щиро розкаявся і частково відшкодував завдані злочином збитки, і вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції закону зі звільненням від відбування покарання з випробовуванням.

На підставі викладеного та керуючись статтями 394 і 395 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

касаційне подання заступника прокурора Черкаської області задовольнити.

Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.289 КК України (2341-14) на ч.1 ст.289 КК України (2341-14) і призначити покарання  3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і 6 місяців.

Відповідно до ст. 76 КК України (2341-14) зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтись в цей орган для реєстрації.