Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Солодкова А.А.,

суддів: Широян Т.А., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Гаврилюка С.М.,

засудженого: ОСОБА_1,

захисника: Наливайка Я.В.,

при секретарі Гапоні В.О.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015090180000804 за касаційною скаргою прокурора на вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2016 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2015 року засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, не судимого,

- за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Судом вирішено питання відшкодування судових витрат та долю речових доказів у справі.

Вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2016 року вирок місцевого суду частково скасовано та постановлено новий, яким ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Час перебування ОСОБА_1 під вартою з 21 вересня 2015 року по 19 лютого 2016 року зараховано у строк покарання, відповідно до вимог ст. 72 КК, в розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає 2 дням позбавлення волі.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 21.09.2015 року приблизно о 12 год. 30 хв., прийшов додому, де він спільно проживав з ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1, із заздалегідь підготовленими для нанесення тілесних ушкоджень двома кухонними ножами, та перебуваючи на порозі вказаного домогосподарства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій злочинний намір спрямований на спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, витягнув з кишені спортивної куртки кухонний ніж, яким завдав останній декілька ударів в ділянку шиї, лівого передпліччя та живота, чим спричинив їй тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених правопорушень та даним, що характеризують особу засудженого, через м'якість просить вирок апеляційного суду скасувати з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник засудженого - адвокат Наливайко Я.В. просив залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Крім того, до касаційного суду надійшло повідомлення від потерпілої ОСОБА_3, де вона зазначає, що повністю підтримує касаційну скаргу прокурора щодо м'якості призначеного покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, пояснення засудженого та його захисника, перевіривши матеріали провадження і обговоривши наведені у скарзі та запереченнях на неї доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 1 ст. 121 КК відповідно до вимог ст. 433 КПК колегією суддів не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При перевірці матеріалів провадження касаційним судом установлено, що доводи прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання вимогам кримінального закону через через м'якість покарання є такими, що заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

За змістом ст. 69 КК призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, можливе лише у тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом'якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення особі навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.

Як убачається з тексту вироку, апеляційний суд при призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 121 КК послався на тяжкість кримінального правопорушення, позитивну характеристику засудженого, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному і сприяв розкриттю злочину, врахував те, що він раніше не судимий, має незадовільний стан здоров'я. Взявши до уваги наведені обставини, суд застосував до ОСОБА_1 вимоги ст. 69 КК.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що апеляційний суд хоча й зазначив в своєму рішенні, але не в повній мірі врахував ступінь тяжкості злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, який відповідно до ст. 12 КК є тяжким та небезпеку скоєного, а також не мотивував яким чином обставини, що пом'якшують покарання засудженому, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та дають підстави для призначення покарання нижче нижчої межі, визначеній у санкції зазначеної статті КК (2341-14) .

Також, поза увагою апеляційного суду та без належної оцінки залишились й обставини вчинення кримінального правопорушення (спосіб вчинення, знаряддя злочину).

Крім того, суд належним чином не врахував думку потерпілої ОСОБА_3, яка вважала, що засудженому має бути визначено покарання у виді позбавлення волі на 5 років 6 місяців, при цьому акцентувала увагу, що злочин було скоєно на очах малолітніх дітей, вона зазнала моральних та фізичних страждань, порушено її нормальний спосіб життя та інше, з огляду на що призначення покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України було б явно несправедливим.

З урахуванням викладеного, зазначені у рішенні апеляційного суду обставини не можна визнати такими, що дають законні підстави для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 69 КК.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді суду необхідно вжити всіх передбачених законом заходів до повного, всебічного й об'єктивного розгляду кримінального провадження, дати висновкам суду першої інстанції належну оцінку та прийняти законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Якщо при новому розгляді у суді апеляційної інстанції суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів і не буде встановлено інших обставин, які впливають на призначення покарання, то застосування положень ст. 69 КК слід вважати явно несправедливим внаслідок м'якості.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України,

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2016 року щодо ОСОБА_1скасувати з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.