5-6676км06 Про ухилення від сплати податків; службове підроблення бухгалтерських документів - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 травня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2006 року.

Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2005 року

IНФОРМАЦIЯ_1народження,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено: - за ч. 3 ст. 212 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком 2 роки, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 2 ст. 366 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю цих злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком 2 роки, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Стягнуто з ОСОБА_1. судові витрати у сумі 282 грн. 46 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.

Згідно з вироком, ОСОБА_1. визнано винним у тому, що займаючи посаду IНФОРМАЦIЯ_2, діючи умисно, з метою ухилення від сплати податків, він в період з 1 жовтня 2001 року по 1 липня 2003 року не вів бухгалтерський та податковий облік незважаючи на те, що очолюване ним підприємство вело активну господарську діяльність, займалося реалізацією товарно-матеріальних цінностей. За вказаний період шляхом заниження об'єктів оподаткування ОСОБА_1 умисно ухилився від сплати податку на прибуток у сумі 63877 грн. 75 коп. та податку на додану вартість на суму 46363 грн. 02 коп., що призвело до ненадходження у бюджет податків в особливо великих розмірах на загальну суму 110240 грн. 77 коп. При цьому ОСОБА_1 вчинив службове підроблення, оскільки вніс у податкові декларації, подані у податкові органи за 2001 рік та 2002 рік завідомо неправдиві відомості про суми податкових зобов'язань, що потягло тяжкі наслідки у вигляді заподіяння державі матеріальної шкоди на суму 110240 грн. 77 коп.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, за її змістом, просить судові рішення скасувати, а справу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК України (1001-05) закрити. При цьому він посилається на те, що приводом для притягнення його до кримінальної відповідальності став акт позапланової документальної перевірки діяльності ПП "IНФОРМАЦIЯ_2" Костянтинівською ОДПI із застосуванням непрямих методів визначення податкових зобов'язань та те, що судом не взято до уваги рішення Господарського суду Донецької області від 30 червня 2005 року про відмову цій податковій інспекції у стягненні донарахованих сум податків у розмірі 322150 грн. в дохід держави за вказаний у вироку період діяльності очолюваного ним підприємства. Крім того засуджений заперечує внесення завідомо неправдивих даних у податкові декларації підприємства стосовно сплати податків на додану вартість та прибуток.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника, який підтримав касаційну скаргу засудженого, але просив про скасування судових рішень та направлення справи на додаткове розслідування, а також про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу на підписку про невиїзд, вислухавши думку прокурора про залишення касаційної скарги засудженого без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 22 КПК України (1001-05) , прокурор, слідчий та особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. При цьому суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.

Зазначені вимоги кримінально-процесуального закону щодо ОСОБА_1. органами досудового слідства, прокурором та судом порушені.

Як вбачається із матеріалів справи, в основу обвинувачення про ухилення ОСОБА_1. від сплати податків шляхом службового підроблення податкових декларацій очолюваного ним підприємства покладено акт позапланової документальної перевірки діяльності ПП "IНФОРМАЦIЯ_2" Костянтинівською ОДПI за період з 1 жовтня 2001 року по 1 липня 2003 року, довідка банку про рух грошових коштів по розрахунковому рахунку ПП "IНФОРМАЦIЯ_2" за цей же період, а також показання свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (працівників Костятинівської Об'єднаної Державної податкової інспекції м. Костянтинівка), які безпосередньо брали участь у проведені перевірки та складенні зазначеного вище акту. Саме на підставі цих доказів органи досудового слідства та суд дійшли висновку про ухилення ОСОБА_1 від сплати податків на загальну суму 110240 грн. 77 коп., із яких 63877 грн. 75 коп. складає податок на прибуток, а 46363 грн. 02 коп. - податок на додану вартість.

Проте, вивченням матеріалів справи встановлено, що під час досудового слідства та у судовому засіданні ОСОБА_1 категорично заперечував свій умисел та вчинення будь-яких умисних дій на ухилення від сплати податків, більш того, під час досудового слідства оскаржив висновки, зазначені в акті позапланової документальної перевірки діяльності ПП "IНФОРМАЦIЯ_2" Костянтинівською ОДПI як до посадових осіб цієї, так і вище стоячих державних податкових інспекцій, що стало наслідком звернення Костятинівської ОДПI до Господарського суду Донецької області про стягнення з ПП "IНФОРМАЦIЯ_2" податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 139750 грн. та з податку на прибуток у сумі 182400 грн., а всього на загальну суму 322150 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 30 червня 2005 року в задоволенні подання Костянтинівської ОДПI про зобов'язання ПП "IНФОРМАЦIЯ_2" м. Костянтинівка сплатити суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 139750 грн. та з податку на прибуток у сумі 182400 грн., нарахованих працівниками зазначеної інспекції із застосуванням непрямих методів підрахунку податкових зобов'язань підприємства за період його діяльності з 1 жовтня 2001 року по 1 липня 2003 року, відмовлено.

Незважаючи на таке рішення господарського суду та те, що Костянтинівською ОДПI це рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося, суд першої інстанції в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_1. про ухилення від сплати податків за цей же період, поклав той же самий акт перевірки діяльності ПП "Сервіс" Костянтинівською ОДПI, підтверджений свідками, які взяли безпосередню участь у його складенні, не взявши при цьому до уваги висновки господарського суду щодо незаконності та необгрунтованості цього акту, а лише зазначивши, що критично відноситься до вказаного рішення.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції, безпідставно визнаного правильним апеляційним судом, погодитись не можна, оскільки із показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час досудового слідства та у судовому засіданні вбачається, що суми податків, від сплати яких ухилилося ПП "IНФОРМАЦIЯ_2" під керівництвом ОСОБА_1. за висновками вищезазначеного акту перевірки, визначені ними із застосуванням непрямих методів дослідження, тобто грунтуються на припущеннях, про що прямо зазначено і в обвинувальному висновку щодо ОСОБА_1. (т. 2, а.с. 3, 4, 8, 9; т. 3, а.с. 14, 15, 152-154 та 102 зв.).

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені вимоги ст. 67 КПК України (1001-05) щодо правил оцінки зібраних у справі доказів, на що не звернув уваги й апеляційний суд при перегляді справи за апеляцією ОСОБА_1.

Оскільки відповідно до ст. 323 КПК України (1001-05) вирок суду має бути законним і обгрунтованим, а відповідно до ч. 2 ст. 327 КПК України (1001-05) , обвинувальний висновок не може грунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена, обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1., як постановлений з порушенням зазначених вимог закону, підлягає скасуванню, а справа - направленню на нове розслідування.

Враховуючи, що зазначені обставини залишилися поза увагою апеляційного суду при розгляді апеляції засудженого ОСОБА_1., який оспорював законність і обгрунтованість свого засудження, то і ухвала апеляційного суду як така, що постановлена з порушенням вимог ст. 377 КПК України (1001-05) , також підлягає скасуванню.

При новому розслідуванні справи органам досудового слідства шляхом проведення відповідних слідчих дій, призначення та проведення судово-бухгалтерської експертизи необхідно встановити обставини, що відповідно до ст. 64 КПК України (1001-05) , підлягають доказуванню у кримінальній справі, в залежності від яких і вирішити питання про достатність чи недостатність доказів винності ОСОБА_1. у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України (2341-14) .

Крім того питання про обвинувачення ОСОБА_1. у вчинені ним службового підроблення органи досудового слідства мають також вирішити відповідно до вимог ст. 64 КПК України (1001-05) із наведенням відповідних доказів.

Оскільки під час досудового слідства та судового розгляду справи ОСОБА_1 перебував на підписці про невиїзд, то такий же запобіжний захід йому має бути обраний через скасування постановлених щодо нього судових рішень та направлення справи на нове розслідування. У зв"язку з цим він підлягає звільненню з-під варти за місцем відбування покарання.

На підставі наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. задовольнити частково.

Вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування.