Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А. М.,

суддів: Квасневської Н. Д., Сахна Р. І.,

за участю:

секретаря судового засідання Гапона В. О.,

прокурора Матюшевої О. В.,

переглянула в судовому засіданні вирок Київського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківськоїобласті від 27 травня 2015 року щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою першого заступника прокурора Харківської області.

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2014 року,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Високий Харківського району Харківської області, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості, засуджено за ч. 1 ст. 368-2 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 12 750 грн з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних, контролюючих та державних органах на строк 2 роки зі спеціальною конфіскацією, без конфіскації майна.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 в період з кінця лютого до 17 червня 2014 року, будучи службовою особою - заступником начальника РВ - начальника кримінальної міліції Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, умисно, керуючись корисливим мотивом, діючи у власних інтересах, одержав особисто для себе неправомірну вигоду від ОСОБА_2, що діяв в інтересах ФОП ОСОБА_3, в значному розмірі, за сприяння останньому у здійсненні підприємницької діяльності за наступних обставин.

Так, приблизно у лютому 2014 року, до ОСОБА_1 звернувся ОСОБА_2, який діяв в інтересах ФОП ОСОБА_3 з метою надання останньому допомоги у веденні господарської підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3, який займався реалізацією сувенірної продукції, кальянів, сумішей для паління тощо. На цю пропозицію ОСОБА_1 погодився.

Після цього ОСОБА_2 неодноразово звертався до ОСОБА_1 з приводу розміщення торгівельних кіосків у Київському районі м. Харкова, інших районах м. Харкова та Харківської області, доцільності розширення торгівлі як в Київському районі м. Харкова так і поза межами району, з приводу необхідності дозвільної документації для ведення підприємницької діяльності.

18 квітня 2014 року ОСОБА_2 під час чергової зустрічі із ОСОБА_1 у службовому кабінеті останнього, який розташований у приміщенні Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області на вул. Артема, 49, в м. Харкові, в ході бесіди, передав ОСОБА_1 грошову винагороду в сумі 30 000 грн за надання ним корисних консультацій з приводу підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3

20 травня 2014 року, під час розмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2, знаходячись в автомобілі "Тойота Кемрі", д.р.н.з. НОМЕР_1, на перехресті вул. Наталії Ужвій та вул. Командарма Корка у м. Харкові, останній передав ОСОБА_1 винагороду у сумі 36 000 грн.

Також, 17 червня 2014 року у службовому кабінеті ОСОБА_1, ОСОБА_2 передав йому грошову суму в розмірі 40 000 грн в якості подяки.

Відразу після цього, ОСОБА_1 був затриманий на місці скоєння кримінального правопорушення та при обшуку його службового кабінету в Київському РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області на вул. Артема, 49, в м. Харкові, були виявлені та вилучені грошові кошти в сумі 40 000 грн, отримані ОСОБА_1 як незаконне збагачення у значному розмірі від ОСОБА_2

Всього за період з 18 квітня 2014 року по 17 червня 2014 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 за надані останнім консультації з приводу ведення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 106 000 грн.

Ухвалою апеляційного суду вирок щодо ОСОБА_1 скасовано і кримінальне провадження закритона підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку із декриміналізацією.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій та про призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Прокурор вказує на безпідставну перекваліфікацію дій засудженого з ч. 3 ст. 368 КК на ч. 1 ст. 368-2 КК на що не звернув увагу і суд апеляційної інстанції. Стверджує, що судом не була дана належна оцінка показанням свідків та іншим доказам у справі.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який частково підтримав доводи касаційної скарги та просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Свій висновок щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_1у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368-2 КК, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв'язаними для ухвалення обвинувального вироку.

Викладені в скарзі прокурора доводи про незаконну перекваліфікацію дій засудженого з ч. 3 ст. 368 КК на ч. 1 ст. 368-2 КК України, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Суд, постановляючи судове рішення щодо ОСОБА_1, за цим обвинуваченням, обґрунтовано дійшов висновку, що у матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які б з переконливістю свідчили про те, що гроші він отримував від ОСОБА_2, який діяв в інтересах ФОП ОСОБА_3 саме в якості хабара за виконання чи невиконання певних дій з використанням наданої йому влади чи службового становища. При цьому засуджений не мав достатніх повноважень, виходячи з його функціональних обов'язків на займаній посаді для перешкоджання чи впливу на підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_3

Так, сам ОСОБА_1 не заперечував той факт, що ним були отримані грошові кошти від ОСОБА_2, проте зазначені кошти він отримував від останнього за консультаційні послуги щодо ведення бізнесу ФОП ОСОБА_3, а жодних обіцянок стосовно надання йому чи ФОП ОСОБА_3 допомоги із застосуванням своїх службових повноважень він не надавав та передані ОСОБА_2 кошти він сприймав як подяку. Таким чином від дій ОСОБА_1 не залежав результат підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3

Крім того, зважаючи на те, що свідок ОСОБА_5 у якого ОСОБА_1 працював заступником начальника з кримінальної міліції та був його підлеглим підтвердив факт того, що останній мав повноваження давати вказівки співробітникам стосовно перевірок суб'єктів господарювання, але в межах оперативної інформації. У випадку відсутності у райвідділі міліції зареєстрованого матеріалу, ОСОБА_1 не мав права давати будь-які розпорядження підпорядкованим йому співробітникам міліції стосовно здійснення перевірок, та за відсутності ознак вимагання засудженим грошових коштів, суд дійшов правильного висновку про перекваліфікацію дій ОСОБА_1 на ч. 1 ст. 368-2 КК України за ознакою організації отримання службовою особою неправомірної вигоди у значному розмірі за відсутності ознак хабарництва.

Суд належним чином дослідив ці та інші докази по справі, детально виклав їх зміст у вироку і дав їм правильну оцінку. Зазначені докази у справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достовірності, допустимості й належності, а тому суд правильно обґрунтував ними обвинувачення засудженому ОСОБА_1 та правильно, визнавши його винуватим, кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 368-2 КК України.

Вирок відповідає вимогам статей 370, 373- 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Апеляційний суд, за апеляційною скаргою прокурорапереглянув вирок суду першої інстанції та з наведенням ґрунтовних мотивів визнав його доводи безпідставними. Свій висновок щодо правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 368-2 КК апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необгрунтованим чи сумнівним підстав немає. Також, апеляційний суд керуючись ч. 1 ст. 5 КК дійшов вірного висновку про необхідність закриття кримінального провадження у зв'язку із декриміналізацією.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

З огляду на наведене, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 433- 436 КПК, колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 травня 2015 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.