Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Квасневської Н.Д. суддів: Пузиревського Є.Б., Крещенка А.М., за участю прокурора Єщенко О.П., розглянувши в судовому засіданні кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року.

Вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 05 березня 2014 року засуджено:

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що немає судимості,

- за ч. 2 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки;

- за ч. 3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України, п. 2 п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання за ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України в зв'язку із закінченням строків давності.

- за ч. 3 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, раніше судимого, 25 жовтня 2001 року вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг від 26 липня 2005 року невідбута частина покарання скорочена на Ѕ, на підставі п. "б" ст. 5 Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року, звільненого 25 серпня 2005 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 3 місяці 29 днів,

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ч. 2 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- за ч. 3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки;

- за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 364 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, та займатися підприємницькою діяльністю на строк 3 роки;

- за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, та займатися підприємницькою діяльністю на строк 3 роки.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України, п. 2 п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України в зв'язку із закінченням строків давності.

- за ч. 3 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років;

- за ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності;

- за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, та займатися підприємницькою діяльністю на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, та займатися підприємницькою діяльністю на строк 3 роки.

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянку України,

таку, що немає судимостей,

- за ч. 2 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- за ч. 3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки;

- за ч. 1 ст. 364 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, та займатися підприємницькою діяльністю на строк 3 роки;

- за ч. 2 ст. 366 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, та займатися підприємницькою діяльністю на строк 3 роки.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України, п. 2 п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання за ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України в зв'язку із закінченням строків давності.

- за ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією усього майна, що належить їй на праві власності;

- за ч. 2 ст. 364 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, та займатися підприємницькою діяльністю на строк 3 роки;

- за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, та займатися підприємницькою діяльністю на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією усього майна, що належить їй на праві власності, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, та займатися підприємницькою діяльністю на строк 3 роки.

У справі вирішено цивільні позови та долю речових доказів.

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2015 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 скасовано в частині призначення йому покарання за ч. 4 ст. 190 КК України, постановив новий вирок від 26 серпня 2014 року та призначено ОСОБА_6 покарання за ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.

В іншій частині вирок залишено без зміни.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2015 року щодо ОСОБА_6 Касаційну скаргу захисника визнано такою, що не підлягає розгляду та повернуто заявнику.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду про повернення його касаційної скарги на вирок щодо засудженого ОСОБА_6 Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки при подачі касаційної скарги ним не було порушено порядку оскарження вироку, зазначеного у самому вироку. Звертає увагу, що апеляційний суд прийняв рішення про повернення його касаційної скарги, однак долучив її до матеріалів кримінальної справи. Просить суд касаційної інстанції поновити строк на касаційне оскарження вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_6

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 386 КПК України 1960 року касаційні скарги на судові рішення, зазначені у ч. 1 ст. 383 КПК України 1960 року, можуть бути подані протягом одного місяця з моменту проголошення вироку чи оголошення ухвали або постанови, які оскаржуються, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку чи постанови.

Згідно зі ст. 387 КПК України 1960 року касаційні скарги на судові рішення, зазначені у ч. 1 ст. 383 КПК України 1960 року, подаються через суд, який постановив вирок чи виніс ухвалу або постанову, а на інші рішення - безпосередньо до касаційного суду.

У разі подачі скарги з пропуском встановленого строку, цей строк може бути відновлений у випадках і в порядку, передбаченому ст. 353 КПК України 1960 року. Відповідно до ч. 4 ст. 353 КПК України 1960 року, за результатами розгляду клопотання суд виносить ухвалу, постанову, якою відновлює пропущений строк або відмовляє у його відновленні і визнає апеляцію такою, що не підлягає розгляду.

З матеріалів кримінальної справи видно, що при оскарженні вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_6 захисником ОСОБА_5 не було дотримано строків та порядку оскарження судового рішення, передбачених ст. ст. 386, 387 КПК України 1960 року.

Захисник ОСОБА_5 брав безпосередню участь у судовому засіданні 30 вересня 2015 року під час проголошення вироку щодо ОСОБА_6 та роз'яснення порядку його оскарження. Таким чином захисник був обізнаний про своє право оскаржити вирок до 30 жовтня 2015 року, однак 28 грудня 2015 року звернувся із касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а 29 лютого 2016 року - до Апеляційного суду Дніпропетровської області з касаційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на оскарження вироку.

Доводи захисника, що при подачі касаційної скарги ним не було порушено строків і порядку оскарження вироку, оскільки у тексті вироку було зазначено тримісячний строк на подачу касаційної скарги з моменту проголошення вироку і не було встановлено порядок подачі касаційної скарги через суд, яким було постановлено оскаржуваний вирок, не ґрунтуються на законі і не можуть бути визнані поважною причиною подачі касаційної скарги з пропущеним строком, а тому висновок апеляційного суду про те, що захисник, звернувшись до апеляційного суду з касаційною скаргою зі спливом 6 місячного терміну, мав можливість оскаржити вирок апеляційного суду у строк, передбачений законом, однак без поважних причин не зробив цього, є обґрунтованим.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність поважної причини, яка б перешкодила захиснику вчасно подати касаційну скаргу на вирок.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б потягли безумовне скасування оскаржуваної ухвали не виявлено.

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.