Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Квасневської Н.Д.,

суддів Крещенка А.М., Сахна Р.І.,

при секретарі Гапоні В.О.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12013060210000117, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

громадянина України, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України (2341-14) ,

за участю прокурора Єщенко О.П.,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Романівського районного суду Житомирської області від 19 січня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 02 квітня 2015 року,

Вироком Романівського районного суду Житомирської області від 19 січня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 126 КК України до штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На підставі ч. 5 ст. 7-4 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності, визначених п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 02 квітня 2015 року вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень щодо нього та закриття кримінального провадження. Посилається на неправильне застосування кримінального закону, порушення кримінального процесуального закону. Зазначає, що при новому розгляді кримінального провадження судом не були дотримані вимоги ч. 2 ст. 439 КПК України про обов'язковість вказівок касаційного суду. Вказує, що не наносив ударів ОСОБА_2, а лише, обороняючись від дій останнього, відпихнув його від себе. Вважає, що перебував у стані необхідної оборони, що залишилося поза увагою суду. Вказує, що доказами у справі його вина не підтверджується, та суд не надав доказам належної оцінки. Зазначає, що суд апеляційної інстанції поверхнево розглянув кримінальне провадження в апеляційному порядку.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 23 вересня 2012 року приблизно о 07 годині на вулиці Котовського у с. Старий Любар Любарського району Житомирської області під час суперечки з ОСОБА_2, що виникла з приводу залишеного засудженим на дорозі автомобільного причепу, який заважав проїзду автомобіля потерпілого, умисно наніс ОСОБА_2 по одному удару рукою в обличчя та в груди, спричинивши потерпілому фізичний біль і не заподіявши тілесних ушкоджень.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка вважала, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що судом першої інстанції повністю дотримано вимоги ст. 94 КПК України, якою визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Апеляційним судом ретельно перевірено доводи засудженого про те, що судом першої інстанції були неправильно встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення, і на їх спростування в ухвалі відповідно до вимог ст. 419 КПК України наведено мотиви, які ґрунтуються на матеріалах провадження.

Доводи касаційної скаргиОСОБА_1 про те, що суд дав неправильну юридичну оцінку його діям, аналогічні доводам, які були наведені в його апеляційній скарзі, вони були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх такими, що не відповідають зібраним у кримінальному провадженні доказам. Апеляційний суд проаналізував такі доводи, дав на них вичерпні відповіді та, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу засудженого, зазначив в ухвалі достатні підстави на обгрунтування своїх висновків щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_1

Залишаючи вирок місцевого суду без зміни, апеляційний суд обґрунтував своє рішення належним чином. При цьому правильно взяв до уваги, що судом першої інстанції об'єктивно, повно і всебічно встановлено обставини кримінального провадження. Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, наведено відповідні висновки щодо належності, допустимості, достовірності та їх достатності для постановлення обвинувального вироку.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 в умисному завданні ударів ОСОБА_2, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень потерпілому, обґрунтовані сукупністю доказів, яким суд надав належну оцінку. Зокрема, винуватість засудженого підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_2 про обставини, за яких ОСОБА_1 під час конфлікту із значною силою вдарив його рукою в лоб і в груди, спричинивши сильний біль; свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, показання яких об'єктивно узгоджуються з показаннями потерпілого та між собою.

Доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що суд не надав належної оцінки доказам, внаслідок чого неправильно встановив обставини кримінального провадження та неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, а саме не звернув уваги, що під час події він перебував у стані необхідної оборони, захищаючись від ударів, які йому наносив ОСОБА_2, є необгрунтованими, оскільки спростовуються вищенаведеними доказами, яким суд дав належну оцінку у сукупності та взаємозв'язку.

Таким чином, суд повно і всебічно проаналізував докази у кримінальному провадженні та дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованогойому кримінальногоправопорушення за встановлених судом обставин. Судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для правильного прийняття рішення у кримінальному провадженні.

Дії засудженого правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 126 КК України (2341-14) . Підстав вважати, що діям ОСОБА_1 надано неправильну юридичну оцінку, про що йдеться у касаційній скарзі захисника, немає.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України при перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку апеляційний суд належним чином перевірив доводи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1, та, залишаючи її без задоволення, навів докладні підстави прийнятого рішення.

Перевіркою кримінального провадження щодо ОСОБА_1 не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону і неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Романівського районного суду Житомирської області від 19 січня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 02 квітня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.