Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Паневіна В.О.,

суддів

Глоса Л.Ф. і Школярова В.Ф.,

за участю прокурора

Ковтун Н.Я.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 15 травня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_3 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2007 року щодо ОСОБА_1,-

в с т а н о в и л а :

Вироком Харківського районного суду Харківської області від 13 липня 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця с. Ковалівки Краснокутського району Харківської області, згідно ст. 89 КК України (2341-14) не судимого,

було засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком два роки і покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України (2341-14) .

31 січня 2007 року Апеляційний суд Харківської області, розглядаючи за апеляціями прокурора та потерпілого в апеляційному порядку кримінальну справу щодо ОСОБА_1, скасував вирок Харківського районного суду Харківської області від 13 липня 2006 року в частині призначення покарання і постановив свій вирок, яким засудив ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 13 вересня 2004 року близько 13 год. будучи в стані алкогольного сп'яніння та перебуваючи неподалік будинків № 8 та № 9 у с. Манченки Харківського району Харківської області, під час сварки з ОСОБА_2 умисно наніс останньому один удар металевою частиною лопати по голові, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3, не оспорюючи обгрунтованості засудження ОСОБА_1 і правильності кваліфікації його дій, зазначає, що її підзахисному призначено занадто суворе покарання, не достатньо враховано усі пом'якшуючі його вину обставини. Просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання і застосувати до нього ст. 75 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про залишення касаційної скарги захисника без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються зібраними у справі й перевіреними в судовому засіданні доказами, є обгрунтованими і фактично у касаційній скарзі не заперечуються.

Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.

Доводи у касаційній скарзі захисника ОСОБА_3 про необхідність зміни вироку щодо ОСОБА_1 із підстав призначення занадто суворого покарання, є безпідставними.

Так, при призначенні ОСОБА_1 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України (2341-14) врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність.

Зокрема, суд узяв до уваги, що зазначений злочин є тяжким, ОСОБА_1 вчинив його у стані алкогольного сп'яніння, щиро розкаявся й активно сприяв розкриттю злочину, характеризується позитивно, має сім'ю.

Апеляційний суд обгрунтовано визнав у якості обставини, що обтяжує покарання - вчинення засудженим злочину щодо особи похилого віку.

Виходячи з конкретних обставин справи, суд не встановив належних підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням і дійшов правильного висновку про можливість його виправлення під час реального відбування покарання.

Зазначені у вироку обставини, які пом'якшують ОСОБА_1 покарання й істотно знижують ступень тяжкості вчиненого ним злочину, апеляційний суд обгрунтовано визнав підставою для застосування ст. 69 КК України (2341-14) і обрав йому більш м'яке покарання, ніж передбачено законом. Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів й таким, що не можна визнати невиправдано суворим.

Визнаючи вирок законним і обгрунтованим, колегія суддів не вбачає підстав для його зміни чи скасування, а тому, керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) ,

ухвалила:

вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_3 - без задоволення.