5-1864км07 Про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 травня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 березня 2006 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянин України, неодноразово судимий,

останній раз 9.08.2004 р. за ст. 185 ч. 2 КК України (2341-14)

на 2 роки позбавлення волі та звільнений

на підставі ст. 75 КК України (2341-14) від відбування покарання

з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік;

засуджений:

- за ст. 15 ч. 2, ст. 186 ч. 3 КК України (2341-14) на чотири роки позбавлення волі;

- за ст. 296 ч. 1 КК України (2341-14) на один рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з двохрічним іспитовим строком і покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

У апеляційному порядку справа не переглядалась.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за вчинення таких злочинів.

4 грудня 2005 року близько 17-ої год. з метою викрадення чужого майна, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, він зайшов у двір ОСОБА_2, що по АДРЕСА_1, де проник у сарай і викрав качура вартістю 35 грн. і алюмінієву миску вартістю 20 грн.

ОСОБА_1 помітив ОСОБА_2 і почав кричати, щоб він випустив качура, але той утримуючи викрадене, почав тікати з двору. Коли ОСОБА_2 його наздогнав, то ОСОБА_1 викинув викрадене і з хуліганських спонукань, безпричинно завдав потерпілому удари кулаком в обличчя та два удари ногою в тулуб, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні заступник прокурора Кіровоградської області ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону і м'якістю покарання та направлення справи на новий судовий розгляд. Вказує на невірну кваліфікацію дій засудженого за ст. 296 ч. 1 КК України (2341-14) , посилаючись на відсутність у діях ОСОБА_1 хуліганського мотиву. Вважає, що суд, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України (2341-14) , своє рішення належно не мотивував і не врахував того, що він вчинив два злочини проти особи похилого віку, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та є раніше судимим.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання і просив його задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання необхідно задовольнити частково.

Суд визнав винним і засудив ОСОБА_1 за хуліганство, що супроводжувалось особливою зухвалістю.

Проте висновок суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 296 ч. 1 КК України (2341-14) , є необгрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 296 КК України (2341-14) хуліганством є грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Як видно з матеріалів справи, дії ОСОБА_1 по заподіянню ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень були зумовлені намаганням потерпілого припинити викрадення майна, а тому вони не містили хуліганського мотиву.

Враховуючи, що ОСОБА_1 заподіяння ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень охоплюються об'єктивною стороною складу злочину, передбаченого ст. 186 ч. 3 КК України (2341-14) , вирок щодо ОСОБА_1 в частині його засудження за ст. 296 ч. 1 КК України (2341-14) необхідно скасувати, а справу в цій частині закрити на підставі ст. 6 п. 2 КПК України (1001-05) за відсутністю в його діянні складу даного злочину.

Дії ОСОБА_1 за ст. ст. 15 ч. 2, 186 ч. 3 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше судився, вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння щодо особи похилого віку, характеризувався негативно, а також його щире каяття, відсутність збитків, думку потерпілого, який йому пробачив.

Враховуючи вік ОСОБА_1, ступінь тяжкості злочину та його наслідки, колегія суддів вважає правильним рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Крім того, у судових дебатах прокурор також просив суд визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні даного злочину та обрати покарання у виді чотирьох років позбавлення волі із застосуванням статті 75 КК України (2341-14) .

За таких обставин підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_1 з мотивів м'якості призначеного йому покарання немає.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання заступника прокурора Кіровоградської області задовольнити частково.

Вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 березня 2006 року щодо ОСОБА_1 в частині його засудження за ст. 296 ч. 1 КК України (2341-14) скасувати, а справу в цій частині закрити на підставі ст. 6 п. 2 КПК України (1001-05) за відсутністю в його діянні складу даного злочину.

Iз цього ж вироку виключити посилання суду про призначення ОСОБА_1 покарання на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 15 ч. 2, ст. 186 ч. 3 КК України (2341-14) до покарання, призначеного судом першої інстанції, зі звільненням від нього відповідно до ст. 75 КК України (2341-14) з випробуванням упродовж двохрічного іспитового строку і покладенням обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.