Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Кармазіна  Ю.М., 

суддів

Гриціва М.I.  та  Таран Т.С. 

за участю прокурора  Сорокіної О.А.

і потерпілого  ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 травня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 5 квітня  2006 року щодо ОСОБА_2

Цим вироком

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянин України, несудимий,

засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) на п'ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 5 квітня 2006 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_2 засуджено за те, що він 4 жовтня 2003 року о 2-ій год. поблизу торговельних кіосків, розташованих на тролейбусній зупинці по вул. Блюхера в м. Харкові, під час сварки на грунті неприязних відносин умисно завдав ОСОБА_1 в ліву щоку удар пляшкою, попередньо її розбивши, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження у виді непоправного знівечення обличчя.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить  судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує на однобічність і неповноту судового розгляду. Вважає, що дії ОСОБА_2 повинно бути кваліфіковано за ст. 296 ч. 4 КК України (2341-14) . Посилається на м'якість призначеного ОСОБА_2 покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав за необхідне постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через м'якість призначеного покарання, потерпілого про підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Визнавши ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, який законом віднесено до категорії тяжких, суд призначив йому покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням.

Застосовуючи до ОСОБА_2 ст. 75 КК України (2341-14) , суд послався на те, що він раніше не судимий, щиро розкаявся, позитивно характеризувався за місцем проживання, працює, є інвалідом 2 групи, має на утриманні малолітню дитину, а також на відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Саме ці обставини за переконанням суду першої інстанції свідчили про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

З таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він грунтується на засадах, які суперечать принципу справедливості покарання.

Звільняючи ОСОБА_2 від відбування покарання, суд фактично не врахував того, що він вчинив тяжкий злочин, вину визнав частково, не відшкодував добровільно заподіяні ним збитки потерпілому.

Крім того, судом не звернуто увагу, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 потерпілому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у виді непоправного знівечення обличчя, що спричинило йому моральні страждання.

Отже, призначене ОСОБА_2 покарання із звільненням його на підставі ст. 75 КК України (2341-14) слід визнати таким, що не відповідає тяжкості злочину та  особі засудженого внаслідок м'якості.

За таких обставин постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення в зв'язку із м'якістю призначеного йому покарання підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно з врахуванням викладених у касаційній скарзі потерпілого ОСОБА_1 доводів щодо кваліфікації дії ОСОБА_2 всебічно, повно і об'єктивно дослідити докази, дати їм належну оцінку та за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, призначити покарання, яке відповідало б вимогам ст. 65 КК України (2341-14) .

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Московського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 5 квітня  2006 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.