5-1859км07 Про вчинення умисного вбивства; погрозу вчинення вбивства; подання завідомо неправдивого показання - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 травня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 11 серпня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 листопада 2005 року.

Цим вироком

IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянин України, не судимий,

засуджений:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на п'ять років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 129 КК України (2341-14) на один рік обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 384 КК України (2341-14) на один рік шість місяців обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 94 грн 15 коп судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 листопада 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком ОСОБА_1. визнано винуватим і засуджено за те, що 5 лютого 2005 року приблизно о 22-ій год. 30 хв. у барі IНФОРМАЦIЯ_2 між ОСОБА_1., який знаходився в стані алкогольного сп"яніння, та ОСОБА_2 виник конфлікт. У ході конфлікту вони вийшли з бару.ОСОБА_1., діючи з умислом на умисне вбивство ОСОБА_2., з мотиву неприязні завдав йому не менше трьох ударів ножем в обличчя, шию та руку, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я. Однак свій умисел він до кінця не довів, оскільки його дії було припинено ОСОБА_2, а також ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. і ОСОБА_6.

Тоді ж ОСОБА_1. погрожував ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4. і ОСОБА_5. умисним вбивством.

Крім того, він під час допиту як потерпілого по справі за обвинуваченням ОСОБА_2. 11 лютого 2005 року в приміщенні Євпаторійської міської лікарні, на допитах 16 березня 2005 року в Сакському МРВВС, при проведенні очних ставок з ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4. і ОСОБА_5., допиті 18 травня 2005 року в судовому засіданні Сакського міськрайонного суду, діючи умисно, з метою уникнути кримінальної відповідальності, дав завідомо неправдиві показання.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповноту досудового слідства, яке на його думку було проведено з порушенням кримінально-процесуального закону. Вважає також, що йому призначено надто суворе покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка просила касаційну скаргу засудженого задовольнити частково, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1. у замаху на вчинення умисного вбивства є обгрунтованим і підтверджується доказами, які судом всебічно і повно досліджено та належно оцінено.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1. про те, що його дії не охоплювались умислом, спрямованим на позбавлення життя потерпілого, а тому вони повинні кваліфікуватись за ст. 125 КК України (2341-14) , є безпідставними з огляду на такі докази.

Так, на досудовому слідстві та в суді потерпілий ОСОБА_2 давав послідовні та незмінні показання про те, що 5 лютого 2005 року в барі IНФОРМАЦIЯ_2 між ним і ОСОБА_1. виник конфлікт. За покликом ОСОБА_1. вийшов з ним на ганок бару і запитав, що йому треба, і після цього останній двічі махнув рукою в область голови. Відштовхнувшись від руки ОСОБА_1., відчув біль і зрозумів, що той поранив його ножем. Він схопив ОСОБА_1. і став з ним боротись, завдаючи тому удари руками і ногами в область голови і тулуба. В цей час до нього підбігли ОСОБА_3., ОСОБА_5. і ОСОБА_4. і в ході бійки вибили з рук ОСОБА_1. ніж, якого забрав бармен бару ОСОБА_6. і видав працівникам міліції.

Вищенаведені обставини підтвердив потерпілий ОСОБА_3., який показав, що вийшов на ганок бару вслід за ОСОБА_1. і ОСОБА_2, щоб відвернути бійку, яка могла, на його думку, статись між ними. Там побачив, як ОСОБА_1. дістав з кишені куртки ніж і двічі навідліг завдав ним удари ОСОБА_2 в область голови. Останній став битись з ОСОБА_1., до них підбігли також ОСОБА_5. і ОСОБА_4. і вибили в ОСОБА_1. ніж, якого підібрав ОСОБА_6.

Потерпілі ОСОБА_4., ОСОБА_5. і свідок ОСОБА_6. показали, що поблизу сходинок бару бачили ОСОБА_2., який завдавав удари ОСОБА_1. і вказував, що той поранив його ножем. У ОСОБА_2. було закривавлено обличчя та порізана куртка і шапка, хоча перед цим у нього даних ушкоджень і зіпсованого одягу не було. Під час бійки ОСОБА_5. вибив з рук ОСОБА_1. ніж і його забрав бармен ОСОБА_6., віддавши наступного дня дільничному інспектору.

За даними висновку судово-медичної експертизи в ОСОБА_2. було виявлено різані рани над лівою виличною областю, на лівій боковій поверхні шиї з переходом на під'язикову область і на тильній поверхні лівої кісті, які віднесено до легких тілесних ушкоджень, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я та які могли виникнути 5.02.2005 року від не менш трьох травматичних дій ріжучого предмета, можливо ножа (а.с. 43).

З даних протоколу добровільної видачі від 6.02.2005 року вбачається, що ОСОБА_6. у присутності понятих добровільно видано ніж довжиною 22,5 см, клинок якого виготовлено з металу стального кольору, та пояснено, що ніж знайдено ним 5.02.2005 року в період з 22-ої до 23-ої год. поблизу сходинок бару IНФОРМАЦIЯ_2 (а.с. 26).

За даними висновків трасологічної експертиз порізи на куртці та шапці, вилучених у ОСОБА_2., могли бути утворені ножем, виданим свідком ОСОБА_6. (а.с. 57-59, 63-65).

Згідно з даних висновку цитологічної експертизи на вказаному ножі виявлено кров людини, походження якої можливе від ОСОБА_2. (а.с. 163-166).

Аналізуючи вищенаведені докази, суд дійшов обгрунтованого висновку, що ОСОБА_1. діяв з прямим умислом на заподіяння смерті потерпілого, оскільки на грунті неприязних відносин, що виникли внаслідок конфлікту, завдавав ОСОБА_2 цілеспрямовані удари ножем у життєво важливі органи - голову та шию та до кінця свій умисел не довів з незалежних від нього причин, а саме через активні дії ОСОБА_2. та інших осіб по припиненню його дій.

Відповідно до встановлених фактичних обставин суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) .

Проте наведеними в справі доказами не підтверджується висновок суду про винуватість ОСОБА_1. у погрозі вбивством і дачі завідомо неправдивих показань.

Обгрунтовуючи доведеність винуватості ОСОБА_1. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України (2341-14) , суд послався у вироку на показання потерпілих ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. і ОСОБА_5. про те, що після нанесення ОСОБА_1. ударів ножем ОСОБА_2 вони його побили та відібрали ніж. Потім ОСОБА_1. вирвався від них, став тікати та кричати, що він їх поріже. Ці погрози, як стверджували потерпілі, вони сприймали реально.

Iз змісту статті 129 КК України (2341-14) слідує, що погроза вбивством має бути конкретною і реальною, що визначається достатністю підстав побоюватися її виконання, враховуючи зокрема, форму, характер, місце, час, обстановку її висловлювання, тощо.

Iз матеріалів справи вбачається, що потерпілі, застосувавши фізичну силу, припинили дії ОСОБА_1. і відібрали в нього ніж. Після цього ОСОБА_1. став від них тікати і висловлювати погрози вбивством, проте ОСОБА_2, ОСОБА_4., ОСОБА_3. і ОСОБА_5. його наздогнали та завдали йому ще декілька ударів.

Зазначені обставини, за переконанням колегії суддів, свідчать про відсутність реальних підстав для побоювання потерпілими здійснення цих погроз, а тому в діях ОСОБА_1. не вбачається складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України (2341-14) .

Тому постановлені щодо ОСОБА_1. судові рішення в частині його засудження за ч. 1 ст. 129 КК України (2341-14) підлягають скасуванню, а справу в цій частині - закриттю на підставі ст. 6 п. 2 КПК України (1001-05) за відсутністю в його діяннях складу даного злочину.

Крім того, ОСОБА_1. було засуджено цим вироком за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України (2341-14) , а саме: за дачу ним як потерпілим у кримінальній справі щодо ОСОБА_2. по факту заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень завідомо неправдивих показань.

Свій висновок суд обгрунтував тим, щоОСОБА_1. при провадженні досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_2. давав такі показання з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєння злочинів, за які його було засуджено вироком Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 11.08.2005 року.

Такий висновок суду є прийнятним, бо грунтується на доказах причетності ОСОБА_1. до злочину щодо ОСОБА_2., але він слугує і підставою для скасування вироку та ухвали апеляційного суду в частині засудження його за ст. 384 ч. 1 КК України (2341-14) , бо як видно із матеріалів справи, даючи на допитах як потерпілого показання, які за оцінкою суду були завідомо неправдивими, він у такий спосіб намагався захистити себе та уникнути кримінальної відповідальності в цій же справі, що виключає його відповідальність за ст. 384 КК України (2341-14) .

Таким чином, висновок суду про винуватість ОСОБА_1. за ч. 1 ст. 384 КК України (2341-14) наявними у справі доказами не підтверджується, а тому судові рішення щодо нього в цій частині підлягають скасуванню на підставі ст. 6 п. 2 КПК України (1001-05) за відсутністю в його діяннях складу даного злочину.

З огляду на зменшення обсягу пред'явленого ОСОБА_1. обвинувачення та враховуючи конкретні обставини справи, колегія суддів вважає необхідним пом'якшити йому покарання, призначене за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) .

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при провадженні досудового слідства та судового розгляду, в справі не виявлено.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів ухвалила:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 11 серпня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 листопада 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Ці судові рішення в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 384 КК України (2341-14) скасувати, а провадження в справі закрити на підставі ст. 6 п. 2 КПК України (1001-05) за відсутністю в його діяннях складу даних злочинів.

Пом'якшити призначене ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) та вважати його засудженим за цією статтею із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) до трьох років позбавлення волі.