Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого судді Літвінова Є. В., суддів: Орлянської В. І., Кравченка С. І.,

розглянула касаційну скаргу захисника ОСОБА_4, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2016 року у кримінальному провадженні № 12015100080000355 щодо останнього,

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2015 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Львівської області, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, українця, громадянина України, раніше не судимого:

засуджено за:

ч. 3 ст. 186 КК України - на 6 (шість) років позбавлення волі;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця Донецької області, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, громадянина України, українця, раніше судимого:

1) 22 липня 2008 року Селидовським міським судом Донецької області за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу;

2) 13 січня 2011 року Приморським районним судом міста Маріуполя Донецької області за ч. 3 ст. 185; ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки;

засуджено за:

ч. 3 ст. 186 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі;

Вироком суду вирішено долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2016 року пом'якшено покарання засудженим:

-ОСОБА_6 - строком до 6 (шести) років позбавлення волі;

-ОСОБА_5 - строком до 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 домовились вчинити крадіжку поєднану з проникненням у житло шляхом обману, під виглядом працівників служби газу, вступивши у такій спосіб у попередню змову.

Так, вони 15 січня 2015 року приблизно о 13.40 год. представившись працівниками служби газу, проникли шляхом обману до кв. АДРЕСА_2, в якій проживає ОСОБА_7 з дружиною ОСОБА_8

В подальшому, ОСОБА_5 разом з мешканцями квартири прослідував до кухні, де почав оглядати газове обладнання і вести з цього приводу розмови, відволікаючи останніх від дій ОСОБА_6, який в цей час з інших приміщень таємно викрав гроші в сумі 521 гривня, а також майно.

Виявивши пустий гаманець, ОСОБА_8 стала висувати з цього приводу претензії ОСОБА_6 та з метою перешкодити їм обом довести злочинні дії до кінця перекрила останнім дорогу ставши біля вхідних дверей. Тоді, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з метою уникнути затримання з викраденим майном, почали поспішно покидати квартиру, при цьому ОСОБА_6 відштовхнув ОСОБА_8, яка тримала його за одяг, і відчинив замок дверей. Засуджені, подолавши опір ОСОБА_8, з грошима та майном втекли, відтак їх спільні, погодженні дії переросли з таємного у відкрите викрадення чужого майна, з яким вони були затриманні працівниками міліції.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Мотивує своє прохання тим що, надані доводи спростування вини його підзахисного щодо відкритого викрадення чужого майна вчиненого за попередньою змовою групою осіб шляхом проникнення у житло, як судом першої та апеляційної інстанції належним чином не спростовані.

При цьому захисник звертає увагу, що у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, вирок був проголошений без участі обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, не були пояснені основні права, в тому числі на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання захисником порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Суд касаційної інстанції, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Як вбачається з доданих до касаційної скарги копій судових рішень, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, за обставин встановлених судом, є правильним, оскільки відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтованим сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які суд дослідив, належно оцінив і детально виклав у вироку.

В обґрунтування своїх висновків, місцевий суд поклав показання: потерпілого ОСОБА_7, який підтвердив, що

15 січня 2015 року засуджені представившись працівниками газової служби зайшли до його квартири. Знаходячись на кухні ОСОБА_5, почав спілкуватися з ним та його дружиною з приводу газового обладнання, тим самим відволікаючи увагу від дій ОСОБА_6, в результаті чого вони не бачили його дії. Виявивши відсутність грошей у гаманці, дружина висловила претензію ОСОБА_6, потім вона стала біля вхідних дверей перекривши вихід ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Намагаючись залишити приміщення, ОСОБА_6 відштовхнув дружину та не втримавшись на ногах впав сам і з його карману випала коробка з нагородою, що належить потерпілому. Грабіжникам вдалось втекти, однак один з них залишив свою чорну шапку. Після затримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6, потерпілий вказав на них, як на осіб, які його пограбували.

Свідок ОСОБА_8 також підтвердила відкрите викрадення їхнього майна ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не заперечували того факту, що ними було викрадено особисте майно знаходячись в квартирі потерпілого.

Крім цього, доведеність вини ОСОБА_5, повністю підтверджується: протоколом огляду місця події від 15 січня 2015 року, відповідно до якого, в квартирі потерпілого, виявлено чорну шапку, що належить ОСОБА_5, а також порожню пластикову коробку від парфумованої води, флакон якої було безпосередньо вилучено у ОСОБА_5 під час його затримання; висновком судово-трасологічної експертизи від 5 лютого 2015 року, відповідно до якого сліди рук, що виявлені під час огляду квартири потерпілого належать ОСОБА_5; протоколами пред'явлення осіб для впізнання від 15 січня 2015 року, тощо.

Також, у вироку зазначено, що про попередню домовленість між засудженими на вчинення злочину свідчить характер їх спільних дій, а саме: узгодженість способу проникнення до житла, як працівників служби газу, для перевірки обладнання та реклами енергозберігаючих засобів; розподіл ролей між собою, відповідно до яких ОСОБА_5 відволікає увагу, а ОСОБА_6 обшукує приміщення і викрадає майно; передача один одному викраденого та "скидання" майна, з метою уникнення затримання, намагання обох засуджених приховати факти спільного вчинення злочину; активне та спільне залишення квартири засудженими з метою уникнення затримання, після виявлення свідком зникнення грошей та висунення претензій, що також супроводжувалось вчиненням дій спрямованих на підтримку один одного (подолання опору, втеча, утримання при собі викраденого, тощо) для досягнення єдиного результату - вчинення крадіжки.

Разом з тим, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 під час вчинення злочину (крадіжки) були викриті мешканцями квартири, а тому продовжуючи свої злочинні дії на підтримку один одного та на заволодіння чужим майном, вчинили відкрите викрадення чужого майна, тобто грабіж.

Таким чином, оцінивши всі докази у кримінальному провадженні в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна поєднане з проникненням у житло, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повністю доведена.

Апеляційний суд, в межах повноважень та в порядку визначеному ст. 404 КПК України, ретельно розглянув у повному обсязі доводи апеляційних скарг сторони захисту, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі, визнав ці доводи, з наведенням в ухвалі відповідних мотивів, безпідставними і обґрунтовано дійшов висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 про істотне порушення його права на захист, яке він обґрунтовував тим, що не був присутнім при проголошенні вироку, його копію отримав лише на п'ятий день після проголошення, при цьому йому не були роз'яснені основні права, в тому числі на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, подання апеляційної скарги та інші, його міркування про те, що вирок взагалі проголошений не був, з посиланнями на диск технічної фіксації перебігу процесу від 29 травня 2015 року на те, що долучений до матеріалів кримінального провадження диск аудіо запису прослухати в апеляційному засіданні не вдалося, були ретельно перевірені колегією суддів.

Зазначені обставини були визнані не обґрунтованими та на всі доводи ОСОБА_5 та діючого в його інтересах захисника ОСОБА_4 були надані аргументовані відповіді з якими погоджується і колегія суддів, оскільки вони належним чином мотивовані.

Доводи захисника про відсутність журналу судового засідання безпідставні, оскільки, згідно ухвали апеляційного суду при перевірці кримінального провадження в цілому є посилання на журнал судового засідання у суді першої інстанції, що свідчить про його наявність у справі.

Враховуюче викладене, вина засудженого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю доведена доказами, що містяться у матеріалах кримінального провадження, які зібрані у законний спосіб, є достатніми, належними та допустимими.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 419 КПК України. З огляду на викладене обґрунтування касаційної скарги захисника не містить переконливих доводів, які б свідчили про необхідність скасування зазначених судових рішень, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, при цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Як убачається із вироку, при призначенні ОСОБА_5 покарання суд першої інстанції в повному обсязі врахувавши, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, дані про особу засудженого, який раніше не судимий та до кримінальної відповідальності притягується вперше, призначив йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції переглядаючи кримінальне провадження дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5 має середню освіту, зареєстрований по місцю проживання в Чернігівській області, де не мав постійного місця роботи, а тому прибув до Києва та займався випадковими заробітками, не маючи постійного місця проживання. Ці відомості вказують на вчинення ним кримінального правопорушення під впливом скрутного матеріального становища, внаслідок порівняно молодого віку та під впливом набагато старшого і більш досвідченого ОСОБА_6, не знайшов належного виходу, а тому зменшив розмір призначеного засудженому покарання.

Покарання призначене ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Істотних порушень кримінального процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону при розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі не наведено, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій про причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину невірними, в зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку та ухвали та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що в даному випадку необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2016 року у кримінальному провадженні № 12015100080000355 щодо останнього.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.