5-1849к07 Про вбивство з особливою жорстокістю - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 травня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та їх захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_1 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 30 січня 2007 року, яким

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

громадянина України, несудимого,

- за пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на п'ятнадцять років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 263 КК України (2341-14) на два роки позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 357 КК України (2341-14) на один рік обмеження волі;

- за ч. 3 ст. 357 КК України (2341-14) на два роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років.

IНФОРМАЦIЯ_2 року народження,

громадянина України, несудимого,

- за пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на п'ятнадцять років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 263 КК України (2341-14) на три роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 357 КК України (2341-14) на один рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років.

Цим вироком постановлено стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_2 4.712 гривень 20 копійок майнової і 200 тисяч гривень моральної шкоди, а також з кожного засудженого в дохід держави по 1.540 гривень 18 копійок судових витрат.

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визнані винними і засуджені за злочини, які вони вчинили, як установив суд першої інстанції, за таких обставин.

До початку лютого 2006 року ОСОБА_3, гадаючи, що раніше знайомий йому ОСОБА_6 ставиться до нього із зневагою і веде спосіб життя, який сам ОСОБА_3 вважав аморальним, розсердився на нього і на цьому грунті вирішив його вбити.

Про це він розповів своєму приятелю ОСОБА_4 і запропонував взяти участь у вбивстві, з чим той погодився.

Відповідно до розробленого ними плану вчинення злочину вони домовились з ОСОБА_6 про зустріч біля приміщення ліцею № 27, що на вулиці Мар'їнській у м. Харкові.

17 лютого 2006 року, їдучи на цю зустріч і не маючи передбаченого законом дозволу на носіння холодної зброї, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 взяли з собою два ножі, які були визнані холодною зброєю.

Зустрівшись у той день з ОСОБА_6, ОСОБА_3 з ОСОБА_4, реалізовуючи злочинний умисел на убивство потерпілого, заманили його в лісовий масив, що біля Журавліського водосховища м. Харкова, де близько 21 години 40 хвилин за попередньою змовою між собою та з особливою жорстокістю умисно позбавили його життя шляхом нанесення йому зазначеними ножами численних ударів у різні частини тіла та перерізання горла.

Після вбивства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 викрали з кишені одягу ОСОБА_6 належний йому паспорт, якого ОСОБА_3 умисно пошкодив, вирвавши з нього декілька аркушів.

У касаційних скаргах і доповненнях до них:

- засуджений ОСОБА_3 просить вирок змінити, перекваліфікувати його дії з пунктів 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на ст. 116 КК України (2341-14) і призначити за цим законом покарання. Своє прохання вмотивовує тим, що умислу на вбивство ОСОБА_6 не мав і попередньо з ОСОБА_4 про це не домовлявся. Дії по нанесенню ударів ножем потерпілому були зумовлені його неправомірною поведінкою, яка викликала в нього сильне душевне хвилювання. Стверджує, що при розслідуванні справи було порушено його право на захист;

- захисник ОСОБА_5 також ставить питання про зміну вироку щодо ОСОБА_3 і пом'якшення йому покарання. Своє прохання вмотивовує тим, що він уперше вчинив злочин, в якому щиро розкаявся і сприяв його розкриттю, позитивно характеризувався за місцем проживання і навчання, частково відшкодував матеріальну шкоду;

- засуджений ОСОБА_4 просить вирок змінити, перекваліфікувати його дії з пунктів 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) і пом'якшити покарання. Стверджує, що умислу на вбивство ОСОБА_6 не мав і в попередню змову з ОСОБА_3 на вчинення цього злочину не вступав, а діяв під впливом страху, оскільки боявся розправи з боку ОСОБА_3 у разі невиконання вимоги останнього нанести удари потерпілому. Вважає, що призначене йому покарання є надто суворим, оскільки судом не враховані позитивні дані про його особу, а також роль та ступінь участі у вчиненні цього злочину.

Аналогічне прохання міститься і в касаційній скарзі захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_1, який на його обгрунтування наводить такі ж, як і його підзахисний доводи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4, його захисника ОСОБА_1, які касаційні скарги підтримали і просили їх задовольнити, заперечення на них потерпілої ОСОБА_2, думку прокурора Микитенка О., який вважав вирок законним і обгрунтованим, а касацію засуджених і їх захисників безпідставною, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у злочинах, за які їх засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом досліджені всебічно, повно і об'єктивно.

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 при розслідуванні справи та її розгляді в суді не заперечували факту вчиненого ними вбивства ОСОБА_6 за наведених у вироку обставин і висновки суду про доведеність вини як у цьому злочині, так і в злочинах, передбачених ч. 2 ст. 263, частинами 1, 3 ст. 357 КК України (2341-14) , ними не оспорюються, а ставиться під сумнів лише правильність кваліфікації їх дій за пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) .

Крім визнання засудженими вини в умисному вбивстві потерпілого, їх винність підтверджується наступними доказами.

Так, із показань потерпілої видно, що її син ОСОБА_6 дружив з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 17 лютого 2006 року він пішов на зустріч з ними і не повернувся. Через день їй стало відомо про його смерть.

Та обставина, що ОСОБА_6 увечері 17 лютого 2006 року зустрічався із ОСОБА_3 і ОСОБА_4, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_8, який, зокрема, показував, що відвіз їх утрьох від клуба "Аргус" до лісового масиву, що прилягає до Журавлівського водосховища. Зазначені показання свідка узгоджуються з показаннями ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які не заперечували цього факту.

Згідно з даними протоколу огляду місця події від 18 лютого 2006 року на території вищезазначеного лісового масиву було знайдено труп ОСОБА_6 з ознаками насильницької смерті, а під трупом - шкіряну рукавицю (т. 1, а.с. 29-38).

За показаннями ОСОБА_4 зазначену рукавицю він загубив, виймаючи з одягу потерпілого паспорта.

Iз даних протоколів відтворення обстановки і обставин події вбачається, що при проведенні цих слідчих дій як ОСОБА_3, так і ОСОБА_4 розповіли на місці про обставини позбавлення ними життя потерпілого та продемонстрували спосіб заподіяння йому тілесних ушкоджень, а також назвали знаряддя злочину, які при цьому використовувались (т. 3, а.с. 70-102, 189-206).

За даними висновків судово-медичних експертиз такі показання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не суперечать одержаним при експертизі трупа ОСОБА_6 даним про локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень та механізм їх утворення (т. 2, а.с. 66-68, 74-75).

На місці події ОСОБА_3 було вказане місце, в яке він викинув обидва ножі, паспорта потерпілого з вирваними з нього аркушами, а також другу рукавицю ОСОБА_4, де ці предмети були знайдені та вилучені (т. 1, а.с. 39-43; т. 3, а.с. 84-88, 96-102).

Відповідно до даних медико-криміналістичних експертиз колото-різані пошкодження на куртці, светрі та футболках, а також на тілі ОСОБА_6 за їх локалізацією і морфологічними ознаками співпадають одне з одним, утворюючи єдині колото-різані канали, і за ствердженням експертів могли бути заподіяні ножами, на які вказав ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 26-49, 56-60).

За даними висновку судово-медичної експертизи причиною смерті ОСОБА_6 стали прижиттєві, численні (не менш тридцяти) колото-різані рани голови, шиї, тулубу і кінцівок, які зумовили крововтрату (т. 2, а.с. 6-13).

Як стверджує у своїх висновках експерт Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз, два ножі, які були вилучені з місця події, є холодною зброєю (т. 2, а.с. 251-252, 259-260).

Згідно даних управління інформаційних технологій УМВС України в Харківській області ОСОБА_3 і ОСОБА_4 як власники холодної зброї в дозвільній системі не зареєстровані (т. 3, а.с. 24).

Дослідивши зміст явок з повинною, протоколів допитів ОСОБА_3 як підозрюваного і обвинуваченого, суд дійшов обгрунтованого висновку, що вбивство засуджені вчинили за попередньою змовою між собою. Iз цих процесуальних документів, зокрема, вбачається, що умисел на вбивство ОСОБА_6 з наведеного у вироку мотиву виник у ОСОБА_3, який зі своїм злочинним наміром поділився з ОСОБА_4 і запропонував йому взяти участь у злочині. ОСОБА_4, будучи також незадоволеним поведінкою потерпілого, погодився з такою пропозицією. За показаннями ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вони розробили план вчинення злочину: визначились із знаряддям злочину і вирішили, що при вбивстві будуть використовувати належні ОСОБА_4 ножі, обрали місце його вчинення - лі совий масив, на який вказав ОСОБА_4, опрацювали версію заманювання потерпілого до лісу у вечірній час, приготували змінне взуття і використали його для приховання слідів злочину (т. 1, а.с. 47-48, 49-51, 52; т. 3, а.с. 64-69, 180-185, 189-206).

Наявність попередньої змови на вбивство потерпілого підтвердив у своїх показаннях у судовому засіданні ОСОБА_3 (т. 4, а.с. 29-36).

Тому доводи касаційних скарг засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 і його захисника ОСОБА_1 про те, що вбивство потерпілого вчинялось без попередньої змови на вчинення цього злочину, є безпідставними.

Не грунтуються на матеріалах справи і доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 про те, що він брав участь у вбивстві потерпілого під впливом страху, оскільки боявся ОСОБА_3. Показання ОСОБА_4 про це були предметом судового дослідження і свого підтвердження не знайшли. Таку обставину, зокрема, заперечував сам ОСОБА_3, який показував, що його дії по позбавленню життя ОСОБА_6 були взаємоузгодженими з діями ОСОБА_4.

Суд належно дослідив вищенаведені докази і правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 263, частинами 1, 3 ст. 357 КК України (2341-14) , а ОСОБА_4 за п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 263, ч. 3 ст. 357 КК України (2341-14) .

Разом з тим, кваліфікація дій засуджених за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) є сумнівною.

Згідно з роз'ясненням, що міститься в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" № 2 від 7.02.2003 року, умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних, психічних чи моральних страждань.

Ураховуючи вищенаведене роз'яснення, суд для встановлення ознак особливої жорстокості в діях засуджених при позбавленні життя потерпілого мав вдатися до аналізу суб'єктивної сторони даного злочину і в такий спосіб з'ясувати їх ставлення не тільки до наслідків, але й до особливої жорстокості як до обставин, що обтяжують умисне вбивство.

Проте при правовій оцінці дій ОСОБА_3 і ОСОБА_4 суд цього не зробив і в своїх висновків з цього приводу у вироку не навів.

Отже, обгрунтовуючи кваліфікацію дій засуджених за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) лише способом убивства потерпілого без аналізу суб'єктивної сторони цього злочину, суд припустився помилки, бо один лише факт численності поранень не може слугувати єдиною підставою для визнання вбивства, вчиненим з особливою жорстокістю. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне виключити із вироку кваліфікацію дій засуджених за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) як таку, що не знайшла свого підтвердження.

Підлягає виключенню із вироку як таке, що не грунтується на кримінально-процесуальному законі посилання суду на акт стаціонарної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_4 як на доказ наявності в нього з ОСОБА_3 попередньої змови на вбивство потерпілого, оскільки цей документ з наявними в ньому висновками може слугувати лише для визначення психічного стану особи на момент скоєння злочину, а не доказом його вчинення.

Відповідно до даних висновків стаціонарних судово-психіатричних експертиз як ОСОБА_3, так і ОСОБА_4 на період часу, до якого відноситься інкриміноване їм діяння, могли віддавати звіт своїм діям і керувати ними (т. 2, а.с. 102-105, 112-114).

З огляду на це та з врахуванням тієї обставини, що дані експертизи проводились компетентною комісією експертів, суд дійшов обгрунтованого висновку про осудність ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за вчинені ними злочини.

Призначене засудженим покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) . Вирішуючи це питання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про їх особи та обставини, що його пом'якшують. Оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, колегія суддів підстав для його пом'якшення не знаходить.

Що стосується цивільного позову, то при вирішенні цього питання суд виходив з понесених потерпілою ОСОБА_2 майнових витрат, пов'язаних з похованням сина, та моральних страждань, яких вона зазнала у зв'язку з його смертю.

Таке рішення суду грунтується на вимогах закону, а тому підстав для зменшення встановлених судом сум грошових стягнень, про що ставиться питання в касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Таких порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок, не встановлено.

Керуючись статтями 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів ухвалила:

касаційні скарги засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та їх захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 30 січня 2007 року щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_4 змінити.

Виключити із вироку кваліфікацію дій засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) як таку, що не знайшла свого підтвердження.

Вважати ОСОБА_3 засудженим за сукупністю злочинів, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 263, частинами 1, 3 ст. 357 КК України (2341-14) , а ОСОБА_4 - за сукупністю злочинів, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 263, ч. 3 ст. 357 КК України (2341-14) , до покарання, призначеного судом.

Виключити із вироку як таке, що не грунтується на законі, посилання суду на акт стаціонарної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_4 як на доказ наявності у нього з ОСОБА_3 попередньої змови на умисне вбивство ОСОБА_6.