Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сахна Р. І.,

суддів: Пузиревського Є. Б., Квасневської Н. Д.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 05 квітня 2016 року щодо ОСОБА_1,

За вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 23 грудня 2015 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Маркеєво Чаплинського району Херсонської області, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 30 квітня 2014 року за ч. 1 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднано покарання за попереднім вироком і остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним за те, що він 24 травня 2015 року приблизно о 14.00 год. повторно в приміщенні продуктового магазину АДРЕСА_2, шляхом вільного доступу, відкрито викрав належне фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 майно на загальну суму 437,60 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 05 квітня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м'якості.

Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, кримінально-правової оцінки його дій за ч. 2 ст. 186 КК відповідно до вимог ст. 433 КПК колегія суддів не перевіряла, оскільки законність та обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржуються.

Наведені в касаційній скарзі прокурора доводи про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м'якості колегія суддів вважає не обґрунтованими.

Відповідно до ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Як убачається з долучених до касаційної скарги судових рішень, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_1, згідно з указаною нормою закону врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу засудженого який за місцем проживання характеризується посередньо. Врахував суд і те, що ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду не відшкодував.

За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції

не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених КК (2341-14) і дійшов правильного висновку про призначення ОСОБА_1 покарання в межах санкції статті за якою його засуджено. Своє рішення місцевий суд належним чином обґрунтував.

Визначення ОСОБА_1 остаточного покарання на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання покарання за попереднім вироком, колегія суддів вважає правильним.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги та долученої до неї копії ухвали апеляційного суду, такі твердження про м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання висловив прокурор у своїй апеляційній скарзі. Апеляційний суд обґрунтовано залишив їх без задоволення, вмотивувавши свої висновки належним чином. Із огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що висновки суддів першої та апеляційної інстанцій щодо призначення ОСОБА_1 покарання є законними та обґрунтованими, а тому підстав вважати таке покарання м'яким та явно несправедливим у колегії суддів немає.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Таким чином, із касаційної скарги та наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи викладене і керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 05 квітня 2016 року щодо ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.