Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого судді

Синявського О.Г.,

суддів

Косарєва В.I., Пекного С.Д.,

за участю прокурора

Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  15 травня 2007 року кримінальну справу за  касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на вирок Приморського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2005 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянина  України,

раніше не судимого,

виправдано

- за ч.1 ст.125 КК України (2341-14)   у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину, а справу провадженням закрито.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 3 квітня 2006 року вирок залишено без зміни.

За скаргою ОСОБА_2  ОСОБА_1 було обвинувачено в тому, що він 24.10.2003р., знаходячись на присадибній ділянці на АДРЕСА_1, на грунті особистих неприязних стосунків, під час сварки, умисно наніс їй декілька ударів металевим предметом в різні частини тіла, спричинивши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоровcя. Виправдовуючи  ОСОБА_1 за ч.1 ст.125 КК України (2341-14) суд вказав, що в судовому засіданні не доведено його вини у спричиненні  ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить вирок і ухвалу апеляційного суду щодо  ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з тим, що його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України (2341-14) матеріалами справи доведена. Посилається на те, що апеляційний суд розглянув справу без її участі,  хоча вона подавала клопотання про перенесення слухання справи через хворобу. Вважає, що судом допущено неповноту, неправильно оцінено матеріали перевірки органів досудового слідства і суд дійшов необгрунтованого висновку про невинуватість ОСОБА_1

Заслухавши доповідача, прокурора, який  підтримав  касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає,  що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд, виправдовуючи ОСОБА_1 і закриваючи кримінальну справу щодо нього у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину,  дійшов висновку про те, що обставини у скарзі потерпілої ОСОБА_2 в частині побиття її ОСОБА_1 перекручені, не підтверджуються пред'явленими нею доказами, і спростовуються показами ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна.

Так, у  своїй скарзі від 18.10.2004р. і  в судовому засіданні  потерпіла ОСОБА_2 просила притягнути ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України (2341-14)   і стверджувала, що він її побив(а.с.3,91).

Iз висновку експерта № 906 від 10.11.2005р. видно, що наявні у потерпілої ОСОБА_2 ушкодження мають ознаки легких тілесних ушкоджень, які утворились від дії тупих предметів і відповідають строку їх спричинення (24.10.2003р.), не виключена можливість спричинення таких ушкоджень металевим прутом(а.с.82).

Суд взяв до уваги  як доказ показання ОСОБА_1, в яких він заперечив факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілій, а показання потерпілої ОСОБА_2 суд не врахував, визнавши, що остання перебуває в неприязних стосунках з ОСОБА_1 і  могла обмовити останнього.

Проте, з таких же підстав і ОСОБА_1 міг заперечувати свою причетність до побиття потерпілої.

Як видно із вироку, постановою слідчого Приморського РВ УМВС від 3.03.2004р. було відмовлено в порушенні кримінальної справи  по факту побиття ОСОБА_1 потерпілої ОСОБА_2 за відсутністю складу злочину, передбаченого ст. 296 КК України (2341-14) .

Проте, суд не дав  відповідної  оцінки  наведеним матеріалам цієї перевірки, не дослідив їх, хоча це має істотне значення для правильного встановлення фактичних обставин справи.

Постанова слідчого Приморського РВ УМВС від 3.03.2004р. про відмову в порушенні кримінальної справи, у якій, як видно із вироку, не заперечується факт спричинення потерпілій тілесних ушкоджень ОСОБА_1, не скасована і її висновки не спростовані судом.  У матеріалах справи відсутні дані про дослідження судом матеріалів перевірки заяви ОСОБА_2  в органах міліції.

За таких обставин, суд  без достатніх підстав  виправдав ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України (2341-14) .

Апеляційний суд перевіряючи справу не виправив помилки суду першої інстанції, і залишив вирок без зміни.  Крім того, розглянув справу без участі потерпілої ОСОБА_2 та не навів мотивів незадоволення її клопотання про перенесення слухання справи.(а.с. 141)

Оскільки, судом першої інстанції наявні докази у справі належним чином не перевірені, обвинувачення в достатній мірі не спростоване, колегія суддів вважає, що вирок і ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд у зв'язку з порушенням судом вимог ст. 22 КПК України (1001-05) .

При новому розгляді справи суду слід ретельно дослідити зазначені вище  обставини, дати  належну оцінку усім доказам у справі в їх сукупності  і  в залежності від встановленого прийняти  законне і обгрунтоване  рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Приморського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2005 року  та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 3 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд  в іншому складі суддів.