Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого - судді

Міщенка С.М.,

суддів

Кліменко М.Р. і Нікітіна Ю.I.,

за участю прокурора  Пересунька С.В.

розглянула в судовому засіданні в місті Києві 15 травня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Любешівського районного суду Волинської області від 28 вересня 2006 року, яким

ОСОБА_1,

1958 р. народження, громадянина України,

не судимого на підставі ст.89 КК України (2341-14) ,

засуджено за ч.1 ст.115 КК України (2341-14) на 15 років позбавлення волі.

На підставі ст.96 КК України (2341-14) до засудженого застосовано примусове лікування від алкоголізму.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 2 червня 2006 року о 14 годині 00 хвилин, перебуваючи  у стані алкогольного сп'яніння у власному будинку і на його подвір'ї в АДРЕСА_1, під час конфлікту зі своєю матір'ю ОСОБА_2 з метою вбивства наніс їй множинні удари руками, ногами і дерев'яною палицею у життєво важливі органи, внаслідок чого потерпіла померла на місці події.

У касаційному поданні поставлене питання про зміну вказаного вироку у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме -  примусового лікування від алкоголізму.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про необхідність виключення з вироку суду вказівки про застосування до ОСОБА_1 примусового лікування від  алкоголізму, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає до задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 обгрунтовано засуджений за умисне вбивство ОСОБА_2, що  у поданні і не оспорюється.

Вважати, що судом неправильно застосований кримінальний закон, або що призначена  ОСОБА_1 міра покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, немає підстав.

Разом із тим, суд неправильно застосував щодо  ОСОБА_1 примусове лікування від алкоголізму за місцем відбування покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 КК України (2341-14) примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочин та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

Згідно з "Основами Законодавства України про охорону здоров'я" від 19 листопада 1992 року хронічний алкоголізм до таких хвороб не належить і є соціально небезпечним захворюванням.

Отже, суд не мав законних підстав для призначення засудженому примусового лікування. Тому зазначене рішення районного суду підлягає виключенню із вироку.

Керуючись ст.394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддівухвалила:

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Любешівського районного суду  Волинської області від 28 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Виключити із зазначеного вироку суду рішення про застосування на підставі ст. 96 КК України (2341-14) до ОСОБА_1 примусового лікування від алкоголізму за місцем відбування покарання.

В решті вирок залишити без змін.