5-1361км07 Про порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило тілесні ушкодження середньої тяжкості - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 травня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Iндустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2006 року, яким

1938 р. народження,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України (2341-14) до штрафу в розмірі 510 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

З засудженого стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_2 413 грн.32 коп. на відшкодування матеріальної шкоди і 20000 грн. - моральної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2006 року вказаний вирок залишений без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 28 грудня 2003 року об 11-й годині 00 хв., керуючи автомобілем ВАЗ-21063 держномер НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом від будинку № 12 по проспекту Правди в м. Дніпропетровську у напрямку вул. Заместкової зі швидкістю 3-5 км/год., порушив пункти 1.3, 1.5, 10.1, 10.9 і 26.1 Правил безпеки дорожнього руху, в результаті чого стався наїзд на потерпілу ОСОБА_2, яка отримала внаслідок ДТП тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень і направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Крім того, на думку засудженого суд повинен був застосувати до нього Закон України "Про амністію" (2591-15) , а також ОСОБА_1 вважає неправильним рішення суду щодо цивільного позову в частині розміру стягнутої моральної шкоди, яку він вважає занадто великою.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, засудженого ОСОБА_1, який просив застосувати до нього Закон України "Про амністію" (2591-15) , міркування прокурора, який не заперечував проти застосування до засудженого акту амністії, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга засудженого підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки руху, що спричинило потерпілій тілесні ушкодження середньої тяжкості, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, якими є показання потерпілої ОСОБА_2 про обставини наїзду на неї автомобілем під керуванням засудженого, показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, протоколами відповідних слідчих дій. висновками судово-автотехнічних і судово-медичної експертиз, іншими доказами.

Правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обгрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України (2341-14) .

Також обгрунтовано і правильно вирішено судом цивільний позов потерпілої про відшкодування моральної шкоди, що належно мотивовано у вироку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 засуджений за ч.1 ст.286 КК України (2341-14) , тобто за злочин, вчинений з необережності, за який законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше 10 років, на момент постановлення вироку мав вік понад 55 років, а тому відповідно до п. "г" ст.1 Закону України "Про амністію" (2591-15) від 31 травня 2005 р. підлягає звільненню від покарання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Iндустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Звільнити ОСОБА_1 від покарання, призначеного за ч.1 ст.286 КК України (2341-14) , на підставі п. "г" ст.1 Закону України "Про амністію" від 31.05 2005 р.