Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дембовського С. Г., суддів за участю прокурора при секретарі Наставного В. В. і Чуйко О. Г., Кулаківського К. О., Холявчуку А. А., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 30 червня 2016 року кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на судові рішення щодо засудженого,

Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 7 грудня 2015 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 28 вересня 2014 року близько 3 години, знаходячись на Центральній площі міста Славутича Київської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно штовхнув ОСОБА_7, який упав на газон, після чого наніс не менше двох ударів кулаком в ділянку голови, ногою по тулубу, чим заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25 лютого 2016 року вирок щодо засудженого змінено, ОСОБА_6 призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 порушує питання про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження, у зв'язку з відсутністю доказів, що вказують на доведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Крім того, не дано належної оцінки доводам щодо неприязних відносин між ним та потерпілим, перебування ОСОБА_7 у нетверезому стані під час конфлікту, а також показанням свідка ОСОБА_8, що саме ОСОБА_7 першим вичинив напад на нього. Також вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд безпідставно пом'якшив засудженому покарання, а також не вправі був дати доказам іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо доказів, наданих стороною обвинувачення й захисту, не було безпосередньо досліджено під час апеляційного розгляду.

У запереченні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_6 - без зміни.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційної інстанції, крім іншого, має бути зазначено суть апеляції, результати розгляду справи і докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляції без задоволення - підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Однак, апеляційним судом ці вимоги закону не виконано.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що засуджений не погоджуючись з рішенням місцевого суду, подав апеляцію, в якій зазначав про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, щодо неналежності та недопустимості доказів, що призвело до необґрунтованого його засудження за інкримінованим злочином, також про суворість призначеного покарання.

Проте, апеляційний суд, викладені доводи засудженого в апеляції ретельно не перевірив, належним чином не проаналізував, докладної відповіді на них не дав і свого рішення не мотивував.

Хоча апеляційний суд і дійшов до висновку про пом'якшення засудженому покарання, однак, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, лише послався на ті ж докази про доведеність винуватості ОСОБА_6, які були дослідженні у судовому засіданні, достовірність яких оскаржувалась в апеляції засудженого, без їх аналізу й оцінки, не спростувавши викладених у апеляції доводів.

Окрім того, апеляційний суд не вправі був дати доказам іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо доказів, наданих стороною обвинувачення й захисту, не було безпосередньо досліджено під час апеляційного розгляду. При перевірці встановлено, що апеляційний суд без дослідження доказів дійшов до висновку, що потерпілий міг бути ініціатором конфлікту, між тим суд першої інстанції, який досліджував докази в судовому засіданні, до такого висновку не приходив та у вироку не зазначав, що причинами вчинення правопорушення є взаємний конфлікт ОСОБА_6 з потерпілим.

За таких обставин, ухвала Апеляційного суду Київської області від 25 лютого 2016 року щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню у зв'язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі засудженого та із урахуванням доводів, зазначених у касаційних скаргах, ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 434- 436 КПК України,

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 лютого 2016 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.