Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Романець Л.А., суддів: Зубара В.В., Пойди М.Ф., при секретарі з участю прокурора в режимі відеоконференції засудженого захисника Гапоні В.О., Парусова А.М., ОСОБА_6, ОСОБА_7, розглянула в судовому засіданні у м. Києві касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 з доповненнями та захисника ОСОБА_7, на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_6.

Вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 лютого 2015 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, громадянина України, раніше судимого, 8 разів, останній раз вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 травня 2014 року за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 10 місяців 21 день,

визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати пов'язані із залученням експерта у розмірі 246 грн.

Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності з ст. 100 КПК України.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_6 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за наступних обставин.

14 травня 2014 року о 19 год ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння знаходився в приміщенні магазину "Ельдорадо", розташованого по вул. В.Перспективна, 39/63 в м. Кіровограді, де побачив на прилавку вказаного магазину планшет марки "Lеnоvо S5000" вартість якого складає 1599,99 грн. Зробивши для себе висновок, що за ним ніхто не спостерігає, у ОСОБА_6 виник намір на таємне викрадення чужого майна. Діючи умисно, повторно, цілеспрямовано, з метою наживи, ОСОБА_6 взяв з прилавку планшет марки "Lеnоvо S 5000" і сховавши його під пахву намагався вийти з приміщення магазину. Однак, при виході з приміщення магазину був помічений працівником охорони, на його зауваження не зупинився, продовжив втікати, тримаючи вказаний планшет при собі. Біля приміщення магазину "Взуття" по вул. Тімірязєва у м. Кіровограді був затриманий працівниками охорони магазину "Ельдорадо", при затриманні планшет марки "Lеnоvо S5000" викинув на землю.

Своїми протиправними діями ОСОБА_6 спричинив ТОВ "ДІЄСА" матеріальну шкоду на суму 1599,99 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2015 року вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 лютого 2015 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_6 просить судові рішення змінити, дії перекваліфікувати на ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України і призначити покарання з урахуванням відбутого ОСОБА_6 строку, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження, а також просить провести повторну судово-психіатричну експертизу.

В обґрунтування наведеного посилається на порушення його права на захист, неправильне застосування ст.ст. 22, 94 КПК України, а також на недопустимі докази та покладення в основу вироку показання свідка ОСОБА_8

Крім того, просить суд врахувати пом'якшуючі покарання обставини, а саме: щире каяття, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких обставин, перебування в хворобливому психо-неврологічному стані.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 просить судові рішення змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_6 на ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України та призначити мінімальну міру покарання в межах санкції статті із застосуванням ст. 75 КК України.

В обґрунтування наведеного посилається на істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_6 та його захисника, які підтримали касаційні скарги з доповненнями, та просили їх задовольнити, пояснення прокурора, який частково підтримав касаційні скарги засудженого та його захисника, в частині необхідності перекваліфікації дій засудженого на ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи касаційних скарг з доповненнями, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, "кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом".

При розгляді даного кримінального провадження судова колегія виходить з того, що згідно ст. 438 КПК України, до компетенції суду касаційної інстанції невідноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 410 та 411 КПК України щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, які оскаржуються у касаційній скарзі засудженого та його захисника.

Відповідно до ст. 438 КПК України предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Допитаний в судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 свою вину у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, не визнав.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_6 своєї вини у вчиненому, на підставі пояснень ОСОБА_6, представника потерпілого менеджера служби безпеки магазину "Ельдорадо" ОСОБА_9, показаннями свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11, даних, що містяться в протоколах огляду місця події від 14 травня 2014 року (т.№ 1 м.к.п.9-10), огляду предмета від 15 травня 2014 року (т. №1 м.к.п.П), огляду предмета від 22 травня 2014 року, а саме диску DVD-R з відеозаписом з камер внутрішнього та зовнішнього спостереження магазину "Ельдорадо" та речовим доказом оптичним диском з відеозаписом камер спостереження (т. № 1 а.с.33, 34) та інших доказів у провадженні, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, кваліфікував його дії зач.2 ст. 186 КК України та призначив покарання.

Висновок суду про винуватість засудженого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України ґрунтується на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору належності, достовірності, допустимості та відповідно достатності.

При цьому, кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.2 ст. 186 КК України є правильною виходячи із наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 186 КК України відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, вважається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і отримала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення крадіжки. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном належить кваліфікувати як грабіж.

Згідно з ч.2 ст. 15 КК України замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Таким чином, нормативне визначення закінченого і незакінченого злочину в поєднанні з фактичними обставинами справи, дає підстави дійти висновку про те, що дії ОСОБА_6 розпочаті як крадіжка, але виявлені працівником охорони магазину ОСОБА_11, і незважаючи на це продовжені засудженим з метою утримання викраденого майна, переросли у відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно. Тобто, утворюють склад закінченого грабежу, оскільки він мав реальну можливість розпорядитися товаром на свій розсуд. Після викрадення майна, ОСОБА_6 вийшов з приміщення магазину "Ельдорадо" на вул. В.Перспективну і повернув на вул. Тімірязева м. Кіровограда, у нього була реальна можливість розпорядитися викраденим планшетом "Lеnоvо S5000" (сховати, викинути, віддати будь-кому і таке інше). Даний висновок об'єктивно підтверджується також відеозаписом з камер внутрішнього та зовнішнього спостереження магазину "Ельдорадо", досліджений під час апеляційного розгляду.

Отже, дії ОСОБА_6 за обставин, викладених в обвинувальному акті та описовій частині вироку, утворюють склад закінченого кримінального правопорушення, а саме відкритого викрадення чужого майна (грабежу), вчиненого повторно, з усіма характерними його елементами, зокрема, об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.

У зв'язку з чим доводи в касаційних скаргах засудженого та його захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_6 з ч.2 ст. 186 КК України на ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України задоволенню не підлягають.

Також не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду провадження та спростовуються його матеріалами висновок № 294 від 03 червня 2014 року, доводи про недотримання судом вимог статей 19, 20 КК України, у тому числі щодо призначення експертизи для визначення його психічного стану в момент вчинення правопорушення.

Під час розгляду провадження в судах першої і апеляційної інстанцій судом достовірно встановлено, що ОСОБА_6 є осудний, усвідомлював свої злочинні дії та керував ними, а захворювання: астено-невротичний синдром, ситуаційно обумовлений, не впливало і не могло вплинути на здатність повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, так як не є захворюванням психічного характеру.

Крім того, в матеріалах провадження містяться дані про те, що засуджений на обліку у лікаря психіатра не перебуває.

Призначене судом першої інстанції ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам, передбаченим ст. 65 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_6 судом повною мірою враховано обставини і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, що ОСОБА_6 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних корисливих злочинів, судимість за які не знята і не погашена в установленому законом порядку, за місцем проживання характеризується позитивно, осудний, у тому числі про які йде мова в касаційній скарзі засудженого.

Обставин, що пом'якшують судом не встановлено, а обставиною, яка обтяжує його покарання правильно судом першої інстанції встановлено, що злочин він вчинив у стані алкогольного сп'яніння.

Викладений у мотивувальній частині вироку суду першої інстанції висновок, про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у вказаному виді та розмірі, є обґрунтованим, судом наведені мотиви такого рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення покарання, або при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст.ст. 69, 75 КК України.

Крім того, доводи касаційної скарги, які за змістом є аналогічними доводам апеляційної скарги, були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції за апеляційною скаргою захисника засудженого, яку суд визнав необґрунтованою та навівши відповідні мотиви, прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для їх задоволення. З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Колегія суддів, вважає, що призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_6, попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним скоєному.

Порушень норм кримінального та кримінального процесуального законодавства, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень не встановлено.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 з доповненнями та захисника ОСОБА_7, залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно: суддя Романець Л.А.