Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого, судді

Редьки А.I.

суддів

Заголдного В.В. і Гошовської Т.В.

за участю прокурора

Кравченко Є.С.

розглянувши в судовому засіданні 10 травня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора і касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 вересня 2005 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

немаючого судимості на підставі ст. 89 КК України (2341-14) ,

за ч. 1 ст. 152 КК України (2341-14) на три роки шість місяців позбавлення волі,

установила:

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 1 червня 2003 року у лісосмузі, що неподалік автодороги "Iллічівськ - Одеса", в Овідіопольському районі застосовуючи фізичне та психологічне насильство до пасажирки свого автомобіля ОСОБА_2, згвалтував її.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2006 року вирок залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати судові рішення, а справу - направити на новий судовий розгляд. Твердить, що суд неправильно застосував кримінальний закон і призначив ОСОБА_1 м'яке покарання. Вважає, що дії винуватого підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 152 КК України (2341-14) .

Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить змінити судові рішення, звільнити його від відбування покарання у зв'язку з хворобою. Твердить, що судові інстанції повинні були застосувати щодо нього Закон України "Про амністію"  (2591-15) від 31.05.2005 р.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, яка підтримала касаційне подання і просила скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 з направленням справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання і касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні згвалтування неповнолітньої.

Місцевий суд не погодився з такими висновками органів досудового слідства і, визнавши, що ОСОБА_1 не знав про неповнолітній вік потерпілої ОСОБА_2, перекваліфікував його злочинні дії з ч. 3 на ч. 1 ст. 152 КК України (2341-14) .

На думку колегії суддів, зазначене рішення місцевого суду є поспішним і не узгоджується з показаннями потерпілої ОСОБА_2 на досудовому слідстві і в суді про те, що засуджений силоміць затягнув її до свого автомобіля, відвіз у безлюдне місце і, погрожуючи ножем та застосовуючи насильство, згвалтував її. При цьому, вона неодноразово твердила, що цим діям передувало спілкування із засудженим, в процесі якого останній цікавився, де вона навчається і, дізнавшись, що вона лише закінчує загальноосвітню школу, розпитував, коли в неї випускний вечір і до якого навчального закладу збирається поступати (а. с. 49 - 52, 336 - 340).

Сам ОСОБА_1 у судовому засіданні, розповідаючи про обставини вчинення злочину, підтвердив, що в салоні його автомобіля між ним і потерпілою відбувалася розмова, в ході якої він дійсно цікавився її особистим життям.

Зазначені показання потерпілої місцевим судом у повній мірі не були перевірені і відповідної оцінки у вироку вони не одержали.

Викладене свідчить, що суд прийняв рішення без оцінки доказів, які, за умови їх належної перевірки, можуть мати істотне значення для справи, що висновки суду не відповідають її фактичним обставинам і в ній допущено неповноту.

Наведені недоліки у справі оминув увагою й апеляційний суд.

Поза увагою судових інстанцій залишилися й інші дані, в тому числі висновки судово-медичної експертизи та фототаблиці до них.

За таких обставин доводи прокурора в касаційному поданні про те, що вирок і ухвала підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд є слушними.

При новому розгляді справи суд має належно перевірити всі докази у справі, проаналізувати їх у сукупності, усунути зазначені недоліки і в залежності від установленого, вирішити питання про відповідальність ОСОБА_1.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:

касаційне подання прокурора задовольнити, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 вересня 2005 року і ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу - направити на новий судовий розгляд.