Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого, судді

Редьки А.I.

суддів

Заголдного В.В. і Гошовської Т.В.

за участю прокурора

Вергізової Л.А.

розглянувши в судовому засіданні 10 травня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2006 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

немаючого судимості,

та

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_2,

немаючого судимості,

за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) на два роки обмеження волі, кожного, а на підставі ст. 75 КК України (2341-14) кожного звільнено від відбування покарання з випробуванням на один рік,

установила:

Суд визнав ОСОБА_1 і ОСОБА_2 винуватими в тому, що вони 8 березня 2006 року за попередньою змовою між собою та з неповнолітніми ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з 2-4 пікету 11 км. перегону ст. Висоцьке - ст. Кропивницьке Новоукраїнського району Кіровоградської області вчинили крадіжку 279 шт. залізничних протиугонів на суму 842,52 грн.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор просить змінити вирок, оскільки суд призначив покарання засудженим із порушенням вимог ч. 3 ст. 61 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання і просила змінити вирок, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки за обставин, наведених у вироку, доведена матеріалами справи, в тому числі викривальними показаннями засуджених, які належно перевірені, змістовно наведені у вироку і в касаційному поданні під сумнів не ставляться.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) є правильною.

Що ж стосується рішення суду про призначення покарання засудженим, то з ним колегія суддів погодитися не може.

Відповідно з положеннями ч. 3 ст. 61 КК України (2341-14) обмеження волі не застосовується до неповнолітніх.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вчинили зазначений злочин у неповнолітньому віці. Проте суд призначив їм покарання у виді обмеження волі, чим допустив помилку у застосуванні кримінального закону.

Тому доводи подання про незаконність рішення суду в частині призначення покарань засудженим є слушними.

За таких обставин і, враховуючи, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 раніше не судимі, вони визнали свою вину і щиро розкаялися, а вчинений ними злочин не є тяжким і заподіяна шкода - відшкодована, колегія суддів вважає, що ці особи не є суспільно небезпечними, у зв'язку з чим на підставі ч. 4 ст. 74 КК України (2341-14) кожний з них підлягає звільненню від покарання.

На підставі ч. 4 ст. 74 КК України (2341-14) і керуючись ст. ст. 7, 394 - 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:

касаційне подання прокурора задовольнити.

вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 змінити. Звільнити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від покарання, призначеного судом.

У решті вирок залишити без зміни.