Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Широян Т.А.,

суддів Солодкова А.А., Матієк Т.В.,

при секретарі Гапоні В.О.,

за участю

прокурора Дехтярук О.К.,

захисника ОСОБА_1,

законного представника

н/л засудженого ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 та самого засудженого на вирок Апеляційного суду Рівненської області від 08 лютого 2016 року.

Вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 жовтня 2015 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. ЗдолбунівРівненської області, який мешкає на АДРЕСА_1, раніше судимого, останнього разу вироком цього ж суду 19 червня 2014 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік, засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн.

Зазначено, що призначене ОСОБА_2 покарання за вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 червня 2014 року за ч. 3 ст. 185 КК України складанню не підлягає і виконується самостійно.

Вироком Апеляційного суду Рівненської області від 08 лютого 2016 року цей вирок в частині призначеного ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України покарання скасовано, його визнано винним та призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_2 покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте ним покарання за вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 червня 2014 року й остаточно йому визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він за попередньою змовою із неповнолітнім ОСОБА_3, судові рішення щодо якого не оскаржуються, 07 квітня 2015 року, повторно, шляхом пошкодження вхідних дверей, проникли до магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", розташованого на АДРЕСА_2, звідки таємно викрали належні потерпілим - фізичним особам-підприємцям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 535 грн та спиртні напої загальною вартістю 261, 96 грн, а всього заволоділи їхнім майном на загальну суму 796, 96 грн.

У касаційних скаргах засуджений та його захисник просять вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, посилаючись на невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості. Вважають, що в матеріалах провадження є достатні підстави для звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням і що ці обставини апеляційним судом залишено поза увагою. Крім того, захисник зазначає про істотні порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, коли кримінальне провадження цим судом розглянуто без участі потерпілих.

Заслухавши доповідача, доводи засудженого, його захисника та законного представника, які підтримали подані на вирок апеляційного суду касаційні скарги з підстав, викладених у них, заперечення прокурора, перевіривши матеріали провадження та викладені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги захисника та засудженого не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, а також про правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України у касаційних скаргах не оспорюються, відповідно під сумнів не ставляться, а тому у касаційному порядку не переглядаються.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є, зокрема, здійснення судового провадження за відсутністю потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

Проте, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, були належним чином повідомлені про час та місце слухання провадження в суді апеляційної інстанції. Неявка їх у судове засідання не перешкоджала його проведенню, а тому не є таким порушенням КПК України (4651-17) , що перешкоджає чи може перешкоджати суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

З підстав, передбачених ст. 69 КК України суд може призначити особі більш м'яке покарання, ніж передбачено законом.

Скасовуючи вирок в частині призначеного судом ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, та призначаючи йому покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, суд апеляційної інстанції належним чином мотивував свої висновки, урахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, обставини, які пом'якшують покарання, й те, що цей злочин він вчинив у період іспитового строку за попереднім вироком.

Відповідно до вимог ст. 78 КК України, вчинення засудженим нового злочину в період іспитового строку є найсуттєвішим порушенням умов випробування, а тому апеляційний суд обґрунтовано призначив ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням.

Суд також дотримався вимог ч.4 ст. 71 КК України при призначенні покарання ОСОБА_2 за сукупністю вироків, згідно з якими остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Підстави вважати таке покарання надто суворим, як на це посилаються в касаційних скарах засуджений та його захисник відсутні.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою безумовне скасування постановленогощодо засудженого ОСОБА_2 вироку апеляційного суду, у провадженні не встановлено.

З огляду а викладене, керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Рівненської області від 08 лютого 2016 року щодо нього без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.