Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Широян Т.А.,

суддів Марчук Н.О., Солодкова А.А.,

при секретарі Гапоні В.О.,

за участю прокурора Тридуба М.С.,

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17 грудня 2015 року.

Вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2015 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, уродженку м. Макіївки Донецької області, яка мешкає на АДРЕСА_1, не судиму в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік та покладено на неї обов'язки згідно з пунктами 2, 3 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 118 855 грн матеріальної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17 грудня 2015 року вирок районного суду щодо ОСОБА_2 скасовано, на підставі ст. 49 КК України її звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрито.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 з метою заволодіння грошима, зловживаючи довірою потерпілого ОСОБА_1, за встановлених судом і детально викладених у вироку обставин отримала від нього у червні 2008 року біля станції метро "Радянської Армії" та у липні 2008 року на просп. Московському, 269 у м. Харкові грошові кошти відповідно 2000 та 3500 дол. США, а всього в сумі 5500 доларів США, еквівалентних 26 686 грн, за зведення та продаж останньому гаражного боксу, розташованого на просп. Московському, 269 у м. Харкові, хоча не мала на меті виконувати взяті на себе обов'язки.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Мотивує свої вимоги тим, що апеляційний суд, не зважаючи на заперечення ОСОБА_2, яка стверджувала про свою невинуватість, застосував ст. 49 КК України та звільнив її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, хоча мав би прийняти рішення про звільнення її за цим законом від покарання. Крім того, залишив поза увагою вирішення питання цивільного позову.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора на підтримку касаційної скарги потерпілого з підстав, викладених у ній, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга потерпілого підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що прокурор, який брав участь у апеляційному розгляді провадження, в судовому засіданні подав клопотання про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2 на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та просив звільнити її від призначеного судом покарання, а в решті вирок районного суду просив залишити без зміни.

В свою чергу, як вбачається із кримінального провадження, ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти заявленого прокурором клопотання та зазначила, вину в інкримінованому їй злочині не визнавала, наводила відповідні обґрунтування і просила закрити провадження щодо неї за відсутності події злочину.

Попри це, апеляційний суд у порушення вимог ч. 8 ст. 284 КПК України виніс рішення про скасування вироку районного суду стосовно ОСОБА_2 та постановив закрити кримінальне провадження щодо неї на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та звільнив останню від кримінальної відповідальності і таке своє рішення нічим не мотивував.

Згідно зі ст. 127 КПК України, шкода, завдана потерпілому злочином, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду судом цивільного позову в кримінальному провадженні.

За вироком суду з ОСОБА_3 на користь потерпілого стягнуто матеріальну шкоду з визначенням його конкретного розміру. Апеляційний суд, скасовуючи цей вирок у повному обсязі та закриваючи провадження на підставі ст. 49 КК України, свого рішення щодо вирішеного судом першої інстанції цивільного позову потерпілого не прийняв, тобто фактично ухилився від вирішення цього питання по суті.

У зв'язку із цим ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно усунути вказані недоліки та постановити законне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17 грудня 2015 року щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.