Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Широян Т.А.,

суддів Матієк Т.В., Марчук Н.О.,

при секретарі Гапоні В.О.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 травня 2015 року й ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 30 липня 2015 року.

Вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 травня 2015 року, залишеним ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 30 липня 2015 року без змін,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Тростянець Сумськоїобласті, який мешкає у цьому місті на АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 1702, 52 грн та 100 000 грн моральної шкоди.

Цим вироком засуджені ОСОБА_4 і ОСОБА_5, судові рішення щодо яких не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він, за обставин, встановлених судом, у серпні 2006 року організував спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, залучивши для виконання поставленої цілі за винагороду у 3000 доларів США ОСОБА_4, показавши йому місце проживання потерпілого.

ОСОБА_4, дійшовши висновку про неможливість самостійного виконання замовлення ОСОБА_2 про побиття ОСОБА_3, приблизно у цей же час залучив для виконання цього ОСОБА_5, пообіцявши тому поділитися винагородою.

ОСОБА_4 і ОСОБА_5, діючи узгоджено, заздалегідь прослідкували за потерпілим і визначили більш зручніше місце нападу на нього, озброївшись дерев'яною битою та дерев'яною палицею, вони 03 жовтня 2006 року прибули на АДРЕСА_2 у м. Тростянець Сумської області, де приблизно о 20.20 год. умисно нанесли ОСОБА_3 кожний по одному удару дерев'яною битою в область голови, після чого зникли з місця злочину, заподіявши тому тілесні ушкодження у виді перелому склепіння черепа, забоїв головного мозку, забійної рани лобної ділянки, тобто тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_2, не оспорюючи доведеність його вини та правильність кваліфікації дій, просить ухвалені стосовно того судові рішення змінити у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону при призначенні покарання та невідповідністю покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого. Вважає, що судами не дано належної оцінки даним про особу засудженого, який наразі свою вину визнав, із потерпілим примирився, що потерпілому повністю відшкодовано завдану шкоду (і той це у зверненні до суду касаційної інстанції не заперечує), що він раніше не судимий та є інвалідом ІІІ групи.

Заслухавши доповідача, заперечення прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи касаційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду таке.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК України, за обставин, встановлених і викладених судом у вироку, а також правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзіне оскаржуються, з цього приводу не надійшло касаційних скарг і від інших учасниківсудового розгляду, а тому у касаційному порядку не переглядаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як видно зі змісту вироку, суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання, в повній мірі врахував наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання, зокрема, його вік та стан здоров'я (має хронічні захворювання, визнаний інвалідом 3 групи), позитивні характеристики і що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. З урахуванням наведеного, за відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з урахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, який свою вину у ньому заперечував, його виправлення та попередження нових злочинів можливе лише в умовах реального відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі, але термін такого покарання визначив із застосуванням ст. 69 КК України. З такими висновками погодився й апеляційний суд.

Водночас слід зазначити, що на час розгляду провадження у суді касаційної інстанції ОСОБА_2 змінив своє ставлення до вчиненого, розкаявся, примирився із потерпілим, про що свідчить подана тим до касаційного суду заява, і який ніяких претензій до ОСОБА_2 не має, оскільки той відшкодував йому збитки в повному обсязі, а тому просив задовольнити касаційну скаргу його захисника. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за можливе із застосуванням положень ст. 69 КК України пом'якшити призначене ОСОБА_2 покарання, втім воно має бути у виді реального позбавлення волі. Підстав для застосування ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 30 липня 2015 року щодо ОСОБА_2 - змінити.

На підставі ст. 69 КК України пом'якшити призначене ОСОБА_2 покарання за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.