Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів:

головуючого Фурика Ю.П., суддів: при секретарі Британчука В.В., Григорєвої І.В., Гапоні В.О., за участю прокурора захисника в режимі відеоконференції засудженого Дехтярук О.К., ОСОБА_6, ОСОБА_7,розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2015 року у кримінальному провадженні № 12013120020005053 щодо

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

та жителя АДРЕСА_1 раніше судимого: 04 квітня 2013 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді арешту на строк 3 місяці; 15 листопада 2013 року цим же судом за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки,

засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 15 і ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 304 КК,

За вироком суду ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК - на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 186 КК - на строк 5 років; за ч. 3 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК - на строк 4 роки; за ч. 4 ст. 187 КК - на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 1 ст. 263 КК - на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 304 КК - на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів йому визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК шляхом часткового складання покарань за даним вироком та попереднім вироком цього ж суду від 15 листопада 2014 року ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяцівз конфіскацією всього належного йому майна.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілих: ОСОБА_8 - 800 грн, ОСОБА_9 - 1000 грн майнової шкоди, а також ОСОБА_10 - 30 000 грн моральної шкоди.

Вирішено питання про речові доказі та судові витрати.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_11, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржені.

Апеляційним судом зазначений вирок стосовно ОСОБА_7 залишено без змін.

За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні протягом жовтня 2013 року у м. Кіровограді таких кримінальних правопорушень:

14 жовтня приблизно о 22.00 год. ОСОБА_7 з автомобіля, що знаходився біля будинку № 1 на пр. Винниченка, повторно таємно викрав майно ОСОБА_12 на суму 750 грн, а також пістолет моделі "Макаров ПМ-РФ" вартістю 1500 грн.

Вказаний пістолет, який є вогнепальною зброєю ОСОБА_7 носив при собі без передбаченого законом дозволу до 11.00 год. 21 жовтня, коли пістолет було виявлено та вилучено працівниками міліції.

16 жовтня ОСОБА_7, усвідомлюючи, що ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, є неповнолітнім, запропонував останньому спільно викрасти майно, й таким чином втягнув неповнолітнього у злочинну діяльність.

Цього ж дня приблизно о 22.25 год. на території ЗОШ № 31 на вул. Космонавта Попова, реалізуючи спільний з ОСОБА_7 намір на відкрите заволодіння майном, неповнолітній ОСОБА_11 ривком викрав з рук ОСОБА_10 сумку з майном зальною вартістю 376,67 грн. У цей час ОСОБА_7, намагаючись звільнитись від ОСОБА_10, пістолетом завдав потерпілій удар в обличчя. Своїми діями ОСОБА_7 заподіяв потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.

17 жовтня у період часу з 20.30 до 23.35 год. ОСОБА_7 з автомобіля, що знаходився поряд з будинком № 2 на пров. Училищному, повторно таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_13 на загальну суму 2850 грн.

18 жовтня приблизно о 06.15 год. біля будинку № 6 по пров. Училищному, ОСОБА_7, завдавши ОСОБА_14 два удари рукою в голову, намагався ривком відкрито викрасти сумку останньої, однак засуджений не довів свій намір до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпіла гучно кричала та міцно тримала сумку. Внаслідок дій ОСОБА_7 ОСОБА_14 заподіяно легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров'я.

18 жовтня приблизно о 06.30 год. біля будинку № 10 на вул. Фрунзе ОСОБА_7, завдавши ОСОБА_8 удар в голову, відкрито повторно ривком вирвав з рук потерпілої сумку з речами. Внаслідок дій ОСОБА_7 ОСОБА_8 заподіяно легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров'я, та матеріальної шкоди на загальну суму 340 грн.

18 жовтня приблизно о 01.00 год. біля відділення "Дельтабанку" на вул. Набережній ОСОБА_7, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, відкрито повторно ривком вирвав з рук потерпілої мобільний телефон вартістю 450 грн та з кишені куртки - гроші в сумі 85 грн.

У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи правильності кваліфікації та його засудження за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 15 і ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 304 КК, порушує питання про зміну постановлених щодо нього судових рішень через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. За твердженням ОСОБА_7 його діяння по епізоду заволодіння майном ОСОБА_10 від 16 жовтня 2013 року слід перекваліфікувати з ч. 4 ст. 187 КК на ч. 2 ст. 186 КК і ч. 1 ст. 121 КК та призначити йому покарання за цими законами. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно встановили мету та мотив його дій. Вказує на незаконну заміну йому захисника.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_7 та його захисника на підтримання скарги засудженого, думку прокурора, який вважав скаргу необґрунтованою та просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 438 КПК передбачено, що при вирішенні питання про наявність підстав для скасування судових рішень, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення щодо неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у розбійному нападі на ОСОБА_10 підтверджуються зібраними органами досудового слідства та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав оцінку у вироку з точки зору їх належності, допустимості й достовірності.

Цей висновок, зокрема, ґрунтується на показаннях самого засудженого, який не заперечував, що він вдарив ОСОБА_10 в обличчя рукояткою пістолета. Ці його показання узгоджуються з показаннями спільника ОСОБА_11 та потерпілої ОСОБА_10, висновками проведених судово-медичних експертиз, протоколами огляду місця події, пред'явлення особи для впізнання, а також іншими доказами у справі.

Зокрема потерпіла ОСОБА_10 на досудовому слідстві та в суді послідовно стверджувала, що ОСОБА_7, тримаючи у руці пістолет, висунув вимогу віддати сумку. При цьому намір застосувати зброю з метою заволодіння її майном потерпіла сприйняла як реальну загрозу для свого життя та здоров'я.

Підстав для сумніву у правдивості свідчень потерпілої судовими інстанціями не встановлено, не наведено таких і у касаційній скарзі.

Таким чином, за встановлених судом фактичних обставин діяння ОСОБА_7 по епізоду розбійного нападу на ОСОБА_10 16 жовтня 2013 року за ч. 4 ст. 187 КК кваліфіковано правильно, а доводи касаційної скарг засудженого у цій частині є неприйнятними

Також безпідставними є доводи касаційної скарги про порушення права засудженого на захист. Із звукозапису судового засідання районного суду 29 вересня 2014 року випливає, що засуджений ОСОБА_7 не заперечив проти здійснення його захисту адвокатом ОСОБА_15 Захисника ОСОБА_15 за згодою засудженого було допущено до участі у справі та надано час для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, а також узгодження позиції із підзахисним.

Апеляційний суд, переглянувши справу в апеляційному порядку, залишив вирок місцевого суду без змін, зазначивши в ухвалі підстави прийняття такого рішення. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційний суд не встановив. Стосовно доводів ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, аналогічних доводам його касаційної скарги, наведено відповідні мотиви їх необґрунтованості, з якими погоджується й колегія суддів. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали безумовні підстави для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 433 - 436 КПК, суд

Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2015 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.