Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів: Суржка А.В., Тельнікової І.Г.,

при секретарі Холявчуку А.А.,

за участю прокурора Чабанюк Т.В.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014220680001126, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 26 липня 2012 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання, з випробуванням з іспитовим строком 2 роки; 14 травня 2013 року згідно ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова закрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі ст. ст. ч.1 ст. 284, п. 7, 314, 477 КПК України (4651-17) ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 26 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 жовтня 2015 року щодо нього,

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 26 червня 2015 рокуОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років, з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві особистої власності.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15 жовтня 2015 рокувирок районного суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування вироку та ухвали щодо нього з призначенням нового розгляду справи у суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Посилається при цьому на неповноту судового розгляду і невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Стверджує, що органами досудового слідства не було доведено його участі у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено. Посилається на те, що дані, внесені в ЄРДР 9 жовтня 2014 року щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України за № 1201422680001126, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, так як обвинуваченням не було надано доказів, що підтверджують факт збуту ним до 9 жовтня 2014 року каннабісу у великих розмірах, тобто до внесення даних за цим фактом в ЄРДР. Вказує, що по даному факту досудове слідство проводилось однобічно та неповно, повідомлення про підозру не пред'являлось, тому, на думку засудженого, кримінальне провадження підлягало закриттю на підставі ст. 284 КПК України. Крім того, засуджений зазначає, що в постановах про проведення контролю за вчиненням злочину від 10 жовтня 2014 року, і від 24 жовтня 2014 року, які були винесені прокурором Старченко Ю.П., рукописний текст був виконаний не особисто прокурором, а можливо, слідчим, що не передбачено нормами КПК України (4651-17) . В протоколі добровільної видачі від 19 листопада 2014 року не зазначено, що на бірці, якою був опечатаний пакет, будь-хто з присутніх розписувався, але на експертизу пакет надійшов з підписами понятих, особи, у якої вилучено, та особи, яка опечатала пакет. Також зазначає, що в порушення ст. 214 КПК України за фактом проведення оперативної закупки 16 жовтня 2014 року дані про кримінальне правопорушення не були внесені слідчим до ЄРДР протягом 24 годин після виявлення правопорушення.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він в ході телефонної розмови зі своїм знайомим на ім'я "ОСОБА_10" домовився про продаж останньому особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу в розмірі півтора кілограми за 2000грн., домовившись про зустріч на 16 жовтня 2014 року.

16 жовтня 2014 року, приблизно о 15 год. 33 хв. ОСОБА_1 в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки без затримання, проведеної на підставі постанови прокурора Харківської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, знаходячись поряд з "будинком відпочинку" електровозного ДЕПО "Жовтень", що розташоване в м. Харкові, по вул. Сковородинівській 8-В на території Ленінського району м. Харкова, куди він приїхав на автомобілі таксі служби "306", маючи умисел на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, передав особі, котрій було доручено проведення оперативної закупки під псевдонімом "ОСОБА_11", полімерний пакунок з двома пакунками з речовиною рослинного походження зеленого кольору, яку він придбав, виготовив та зберігав при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах. При цьому він пояснив "ОСОБА_2.", що в пакунку знаходиться каннабіс, який він самостійно виготовив, за що отримав грошові кошти в сумі 2000 грн.

Цього ж дня, о 15 год. 45 хв. "ОСОБА_2." добровільно видав працівникам міліції раніше придбаний у ОСОБА_1 полімерний пакунок з двома полімерними пакунками всередині, з речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, масою в перерахунку на суху речовину становить 833,40 г та 368,80 г, а всього загальною масою 1202,2 г.

Крім цього, ОСОБА_1, маючи умисел на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, діючи з корисливих мотивів та повторно, в ході телефонної розмови зі своїм знайомим на ім'я "ОСОБА_10" домовився про продаж йому наркотичного засобу- каннабісу у розмірі трьох кілограмів за 2000 грн., та вони домовилися про зустріч на 19 листопада 2014 року.

19 листопада 2014 року, приблизно о 20 год. 30 хв. ОСОБА_1 в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, проведеної на підставі постанови прокурора Харківської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, знаходячись в районі "будинку відпочинку" електровозного ДЕПО "Жовтень", що розташований в м. Харкові, вул. Сковородинівської, 8-В, що знаходиться на території Ленінського району м. Харкова, куди він приїхав на автомобілі таксі, маючи умисел на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, діючи повторно та з корисливих мотивів, передав особі, котрій було доручено проведення оперативної закупки під псевдонімом "ОСОБА_2.", два пакунки з речовиною рослинного походження зеленого кольору, яку він придбав та зберігав за невстановлених в ході досудового розслідування обставин, за що отримав грошові кошти в сумі 2000 грн.

Цього ж дня, о 20 год. 35 хв. "ОСОБА_2." добровільно видав працівникам міліції раніше придбані ним у ОСОБА_1 два полімерні пакунки з речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, масою в перерахунку на суху речовину становить 990,0 г та 1139,04 г, а всього загальною масою 2129,04 г.

Після цього ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, та вилучено грошові кошти в сумі 2008 грн.

Заслухавши доповідь судді, думку засудженого ОСОБА_1, який підтримав касаційну скаргу, думку прокурора Чабанюк Т.В., яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Засудженим у касаційній скарзі порушується питання про перегляд судових рішень щодо нього у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю судового розгляду. Проте ці обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, і їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 433 КПК України, вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. Тому, при розгляді доводів касаційної скарги, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами.

Зокрема, винність ОСОБА_1 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7, постановами прокурора про проведення оперативної закупки від 10 жовтня та 24 жовтня 2014 року, протоколами помітки грошових купюр від 16 жовтня та 19 листопада 2014 року, актами огляду покупця від 16 жовтня та 19 листопада 2014 року, протоколами добровільної видачі від 16 жовтня та 19 листопада 2014 року, протоколами про результати контролю за вчиненням злочину від 16 жовтня та 19 листопада 2014 року, висновком експерта, даними проведених у рамках цього кримінального провадження експертиз, які суд дослідив відповідно до вимог процесуального закону та обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку.

Зазначені у касаційній скарзі доводи про те, що висновки в цій частині не ґрунтуються на матеріалах справи, є необґрунтованими, оскільки суд, у відповідності до вимог процесуального закону, дав оцінку доказам, ґрунтуючись на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, навівши у вироку мотиви прийнятого рішення.

Доводи касаційної скарги про те, що в постановах про проведення контролю за скоєнням правопорушення від 10 жовтня та 24 жовтня 2014 року рукописний текс в постанові складений не прокурором, а слідчим, то зазначені доводи були предметом дослідження суду апеляційної інстанції та свого підтвердження не знайшли. Крім того колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду в цій частині.

Доводи скарги засудженого ОСОБА_1 про те, що немає достатнього підтвердження тому, що працівниками міліції отримувались офіційно кошти на проведення оперативних закупок наркотичних засобів у нього спростовуються матеріалами кримінального провадження. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, який також досліджував ці обставини, і дав їм оцінку, признавши, що такі кошти дійсно були виділені, та з ними проводились оперативно - розшукові заходи.Ці дані об'єктивно узгоджуються і з протоколом про результати контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки

Доводи скарги засудженого про те, що в протоколі добровільної видачі наркотичного засобу від 16 жовтня 2014 року на бірці, якою був опечатаний пакет, не вказано, що хтось із присутніх розписався, а на експертизу він поступив уже з підписами понятих, які були присутні при вилученні наркотичного засобу, також були предметом дослідження суду першої та апеляційної інстанції та свого підтвердження не знайшли, оскільки кількість та вага наркотичного засобу вказана як у протоколі співробітників міліції, так така ж вага та об'єм вказана в акті експертизи, в якому не вказано про порушення даних про вагу та об'єм наркотичного засобу.

Доводи ОСОБА_1 про те, що свідчення про скоєння ним правопорушення 16 жовтня 2014 року завчасно не було внесено в ЕРДР слідчим по кримінальному провадженню, на думку колегії суддів, не є істотним порушенням кримінального процесуального закону та не тягне за собою зміну об'єму обвинувачення та кваліфікації дій обвинуваченого.

За встановлених судом фактичних обставин, дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України кваліфіковано правильно.

Даних, які б свідчили, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон, не виявлено.

Стосовно доводів касаційної скарги про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону під час досудового розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_1, то колегія суддів визнає їх необґрунтованими, крім того ці доводи були предметом розгляду суду першої та апеляційної інстанцій і спростовані судами у відповідних судових рішеннях. Обставини, які б підтверджували факт зацікавленості понятих при проведенні слідчих дій в матеріалах провадження відсутні.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при призначені засудженому покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і дані про особу засудженого.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром воно є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1, і попередження вчинення ним нових злочинів, та таке, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції перевірив викладені в ній доводи, аналогічні доводам касаційної скарги засудженого і належним чином вмотивувавши своє рішення, обґрунтовано залишив її без задоволення.

Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які були б підставою для зміни судових рішень щодо ОСОБА_1, колегією суддів не встановлено, а тому у задоволенні касаційної скарги засудженого слід відмовити.

З огляду на викладене, керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 26 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 жовтня 2015 рокущодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.