Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Солодкова А.А., Матієк Т.В.,

при секретарі Бражнику М.В.,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013120300001164, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 дня народження,

уродженця с. Семенівка Компаніївського району

Кіровоградської області, який мешкає АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

за касаційною скаргою засудженого на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 липня 2015 року,

за участю прокурора Цигана Ю.В.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

У касаційній скарзі з урахуванням доповнень до неї засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із ухваленими щодо нього судовими рішеннями через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, при призначенні покарання не врахував усіх пом'якшуючих обставин та позитивних даних про його особу, а також поведінки потерпілого, який сам спровокував конфлікт. Засуджений вказує на те, що висновок судово-медичної експертизи ґрунтується на припущеннях, та у нього не було умислу на заподіяння смерті потерпілому.

Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 травня 2014 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 липня 2015 року, ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 121 КК України та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 01 жовтня 2013 року поблизу території молочно-тваринної ферми № 1 фермерського господарства "Олександрівське" в с. Олександрівка Кіровоградської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, при зустрічі з мешканцем села потерпілим ОСОБА_3, на ґрунті особистої неприязні затіяв з ним сварку, яка переросла в бійку, в ході якої, користуючись фізичною перевагою, повалив потерпілого на землю і почав кулаками бити його по голові та тілу, заподіявши йому тілесних ушкоджень, що призвели до втрати потерпілим свідомості. Після цього ОСОБА_1 відтягнув потерпілого до ями в лісосмузі та, зв'язавши руки потерпілого, залишив його. В результаті отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_3 помер.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та захисника на підтримання поданої скарги, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Положенням ст. 374 КПК України передбачено, що у мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Однак суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та ухвалення вироку.

Так, при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, суд не зазначив, які саме тілесні ушкодження спричинив ОСОБА_1, та не обґрунтував наявність прямого причинного зв'язку між цими ушкодженнями та настанням смерті.

Оскільки, з висновку медичної експертизи вбачається, що смерть потерпілого ОСОБА_3 настала в результаті механічної асфіксії, яка виникла внаслідок закриття дихальних шляхів стороннім тілом (в даному випадку кров'ю), як ускладнення перелому кісток носу, що супроводжувався кровотечею.

Крім того, судом не зазначено мотиву вчинення засудженим злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

За таких обставин колегія суддів уважає, що суд першої інстанції ухвалив вирок, який не можна вважати обґрунтованим, тому він підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження, на вищезазначені порушення кримінального процесуального закону, допущені судом першої інстанції, уваги не звернув, то підлягає скасуванню й ухвала суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Колегія суддів залишає ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, виходячи з конкретних обставин кримінального провадження та даних про його особу, до часу проведення судом першої інстанції підготовчого судового засідання.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 липня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити у вигляді тримання під вартою до проведення судом першої інстанції підготовчого судового засідання, але не більше ніж на 60 діб.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.