Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Бех М.О., суддів - Квасневської Н.Д., Пойди М.Ф., перевіривши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2014 року та на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2014 року щодо нього, -

Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2014 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2014 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та за вказаною нормою кримінального закону призначенопокарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування зазначених вище судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Одночасно автор скарги заявив клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.

Перевіривши касаційну скаргу, додані до неї копії судових рішень та інші матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у поновленні строку засудженому ОСОБА_1 слід відмовити, а подану скаргу повернути.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 КПК України касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Пропущений строк касаційного оскарження, відповідно до вимог ст. 117, ч. 3 ст. 429 КПК України, повинен бути поновлений судом касаційної інстанції за заявою особи, яка подає скаргу, у разі пропуску його з поважних причин.

Засуджений ОСОБА_1 подав касаційну скаргу 18 травня 2016 року, тобто за межами строку, передбаченого ч. 2 ст. 426 КПК України.

Підстав для визнання поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження ту обставину, що, як зазначає сам засуджений, він "вирішував питання по догляду за своєю матір'ю", колегія суддів не знаходить.

Крім того, як вбачається з провадження за скаргою, засуджений ОСОБА_1 10 липня 2014 року оскаржував у касаційному порядку ті ж самі судові рішення, але через недоліки касаційної скарги, які він не усунув, касаційна скарга була йому повернута.

Отже засуджений, у встановлений кримінальним процесуальним законом строк, мав можливість оскаржити в касаційному порядку судові рішення, однак реалізував своє право без дотримання вимог КПК (4651-17) .

Враховуючи викладене, підстав для поновлення пропущеного засудженим ОСОБА_1 строку касаційного оскарження колегія суддів не знаходить.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.

Керуючись ч. 3 ст. 429 КПК України, колегія суддів, -

Відмовити засудженому ОСОБА_1 у поновленні строку касаційного оскарження на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2014 року та на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2014 року щодо нього.

Касаційну скаргу на зазначені судові рішення повернути засудженому ОСОБА_1.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.