Колегія суддів  Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Присяжнюк Т.I.,

суддів

Філатова В.М., Таран Т.С.

за участю прокурора

Сухарєва О.М.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 24 квітня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2005 року, яким засуджено:

ОСОБА_1,

1986 року народження, громадянина України, судимого у 2003 році за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,

-  за ч. 2 ст. 296 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі;

-  за ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі;

-  за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України (2341-14) призначено 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України (2341-14) остаточно призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

ОСОБА_2,

1988 року народження, громадянина України, раніше не судимого,

-  за ч. 2 ст. 296 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі;

-  за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України (2341-14) остаточно призначено 3 роки позбавлення волі, а на підстав ст. 75, ст. 104 КК України (2341-14) звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі п. "а" ст. 1 Закону України "Про амністію" (2591-15) від 31 травня 2005 року ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не переглядався.

За вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у тому, що вони групою осіб 19 квітня 2004 року  приблизно о 22 годині 30 хвилин у саду  ім. Шевченка, розташованому по вул. Сумській, 37 у м. Харкові, грубо порушуючи громадський порядок, з особливою зухвалістю вчинили хуліганські дії щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а ОСОБА_1, крім цього, спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таємно викрали майно, що належало ОСОБА_5 на загальну суму 160 грн. та ОСОБА_6 - на суму 80 грн.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити: закрити провадження у справі  за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) за відсутністю у їх діях складу злочину, мотивуючи тим, що судом не враховано вартості викраденого майна.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання та просив вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити: закрити провадження за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) , перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню.

Винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні хуліганських дій за обставин, викладених у вироку, доведено  зібраними у справі доказами, у тому числі їх показаннями, показаннями потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, даними протоколів огляду, вилучення, очних ставок, відтворення обстановки і обставин події злочину та іншими матеріалами справи, перевіреними судом у судовому засіданні, а їх злочинні дії правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 296 КК України (2341-14) , що не оспорюється у поданні прокурора.

Що стосується кваліфікації дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) , то вирок у цій частині підлягає зміні з наступних підстав.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення" (2635-15) від 2 червня 2005 року, який набрав чинності 30 червня 2005 року, диспозицію ст. 51 КУпАП  викладено у новій редакції, згідно з якою дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, у тому числі і з проникненням у приміщення чи інше сховище, шахрайства, привласнення чи розтрати тягне за собою адміністративну відповідальність, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Згідно з положеннями Закону України "Про податок із доходів фізичних осіб" (889-15)   від 22 травня 2003 року, який набрав чинності 1 січня 2004 року, для кваліфікації злочинів або адміністративних правопорушень сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

У період з 1 січня по 31 грудня 2004 року соціальна пільга складала 61 грн 30 коп., тому дрібним в цей період вважалося викрадення чужого майна, вартість якого не перевищувала 184 грн 50 коп.

Як увбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні 19 квітня 2004 року крадіжки майна, що належало  ОСОБА_3 (на загальну суму 160 грн) та ОСОБА_6 (на загальну суму 88 грн), тобто вартість викраденого майна є меншою ніж три неоподатковані мінімуми доходів громадян, з урахуванням соціальної пільги.

З урахуванням наведеного з вироку щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2  слід виключити обвинувачення у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_3, на загальну суму 160 грн та ОСОБА_6, на загальну суму 88 грн і закрити провадження за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (1001-05) .

Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2005 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити:

виключити обвинувачення у вчиненні ними 19 квітня року крадіжки майна, що належало ОСОБА_3 і ОСОБА_6, та закрити провадження за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) за відсутністю у їх діях складу злочину на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (1001-05) .

У решті вказаний вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни.