Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Заверухи О.Б., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання Маципури Ю.Ю,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Мукачівський завод «Точприлад» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У травні 2011 року публічне акціонерне товариство «Мукачівський завод «Точприлад» (далі - ПАТ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі - ОДПІ) від 20 вересня 2010 року № 0009702340/0, яким зменшення йому бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) за червень 2010 року на суму 5956,00 гривень та за липень на 55622,00грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 року у справі № 2а-3681/10 позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ОДПІ просить скасувати вказану постанову суду та прийняти нову, якою у задоволенні позову ПАТ відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що за результатами позапланової перевірки позивача, було встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року на суму 5956,00 гривень та за липень на 55622,00 грн. За результатами розгляду вказаного акту перевірки керівником інспекції прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.09.2010 року № (0009702340/0), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі за червень 2010 року на суму 5956,00 гривень та за липень на 55622,00 грн. Відповідно до матеріалів перевірок підприємством було імпортовано обладнання для виготовлення продукції. Сума ПДВ, сплаченого митним органам, складає - 46852,02 грн. та 587618,06 грн.

Законом України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) передбачено, що не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову, довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі. Посилання позивача на той факт, що ним сплачені при митному оформленні суми ПДВ та те, що умовою для формування податкового кредиту є наявна вантажно-митна декларація є недостатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки ПДВ сплачується відповідно до пп. 3.1.2 п.3.1 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) за ставкою, чинною па день подання ВМД. Дана норма передбачає перелік операцій з ввезення на митну територію України у режимі імпорту, які є оподаткуванням, однак у цьому переліку відсутня така операція, як передача майна у оперативний лізинг (оренду). Натомість у пп. 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» чітко зазначено, що не є об'єктом оподаткування операція з передачі майна у схов, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг. Оскільки ввезене обладнання не є придбаним, а лише отриманим у користування, то сума ПДВ, сплачена при його ввезенні, до податкового кредиту не відноситься.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із того, що виходячи з положень пп. 3.1.2 п.3.1 ст. 3 та пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ввезення товарів з-за меж митного кордону України на підставі договору оренди з метою оподаткування прирівнюється до імпорту, а суми ПДВ, сплачені при такому імпорті товарів, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду. Позивачем належним чином сплачено до бюджету суми ПДВ при імпорті товарів на митну територію України, що підтверджено оформленими належним чином вантажними митними деклараціями, а відтак, заявлена сума бюджетного відшкодування по ПДВ за січень 2011 року на загальну суму 640135 грн. визначена у повній відповідності з вимогами пп. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і складається з сум податків, фактично сплачених у попередніх податкових періодах. Тому, виходячи з положень 3.1.2 п.3.1 ст. 3 та пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суми ПДВ, сплачені при такому імпорті товарів, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду.

Аналізуючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Відповідно до приписів п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацом 2, 3 пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону з метою оподаткування до імпорту також прирівнюється: ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

За правилами пп. 7.5.2 п. 7.5, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті; датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, позивачем належним чином сплачено до бюджету суму ПДВ при імпорті товарів на митну територію України, з підтвердженням оформленими належним чином вантажними деклараціями, а тому суми бюджетного відшкодування по ПДВ за червень 2010 року на суму 5956,00 гривень та за липень на 55622,00грн., заявлені до відшкодування, визначені у повній відповідності з вимогами пп. 7.7 ст. 7 Закону та складаються із сум податків, фактично сплачених у попередніх податкових періодах.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про безпідставність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, яким ПАТ було зменшено суми бюджетного відшкодування ПДВ, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року у справі № 2а-3681/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.