Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В. І.,

суддів: Лагнюка М. М., Франтовської Т. І.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 24 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 24 лютого 2016 року щодо останнього,

Зазначеним вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Херсона, громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 07 серпня 2009 року Суворовським районним судом м. Херсона Херсонської області за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 71 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та призначено йому покарання:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 186 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислюється з 29.09.2014 року.

Зараховано у строк відбування покарання строк затримання з 19.07.2014 р. по 21.07.2014 р. та з 15.09.2014 р. по 18.09.2014 р.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він 03.06.2014 р., близько 17.00 год., знаходячись за адресою: м. Херсон, вул. Миру, навпроти будинку № 28, переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на порушення права власності іншої особи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, відкрито, намагався заволодіти, схопивши з прилавку, гаманець чорного кольору, прямокутної форми, вартістю 100 грн. в якому знаходилися грошові кошти в сумі 5000 гривень, мобільним телефоном "Fly, вартістю 650 гривень, в якому знаходилась сім карта оператора МТС, вартістю 10 грн., на рахунку якої знаходились грошові кошти в сумі 20 грн., який належить ОСОБА_3, але не довів свій умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки змушений був викинути дане майно, щоб уникнути затримання громадськістю, але в подальшому був затриманий співробітниками міліції.

Окрім того, ОСОБА_2, 04.08.2014р., близько 11 год. 40 хв., знаходячись на території ТОВ "Унікум ЛТД" ринок "Житлоселище" розташованого за адресою: АДРЕСА_2, переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на порушення права власності іншої особи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, таємно, діючи повторно, скориставшись відсутністю уваги продавця ОСОБА_4, торгового кіоску, викрав грошові кошти в сумі 200 гривень, які належать ОСОБА_5, скориставшись відсутністю уваги останнього, в результаті чого заподіяв матеріальний збиток потерпілому на вищевказану суму.

Крім того, засуджений ОСОБА_2, 05.09.2014 р. в період часу із 13.00 год. до 14.00 год., знаходячись на території ТОВ "Ринок Шуменський", розташованого за адресою: АДРЕСА_3, переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на порушення права власності іншої особи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи повторно, відкрито заволодів майном ОСОБА_6, а саме гаманцем чорного кольору, вартістю 180 гривень, в якому знаходились грошові кошти в сумі 600 гривень, схопивши його з прилавку та не реагуючи на неодноразові вимоги власника майна про його повернення втік з місця події, чим заподіяв матеріальний збиток ОСОБА_6 на загальну суму 780 гривень.

Крім цього, ОСОБА_2, 15.09.2014 р., близько 14.00 год., знаходячись на території ТОВ "Комунальний ринок", розташованого за адресою: АДРЕСА_3, переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на порушення права власності іншої особи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, таємно, діючи повторно, з прилавку торгового місця за НОМЕР_1, викрав грошові кошти в сумі 240 гривень, які належать ОСОБА_7, скориставшись відсутністю уваги останнього, в результаті чого заподіяв матеріальний збиток потерпілому на вищевказану суму.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 24 лютого 2016 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 24 червня 2015 року - без змін.

Зі змісту касаційної скарги захисника ОСОБА_1 вбачається, що він не оспорює правильність кваліфікації дій та доведеність вини засудженого ОСОБА_2, просить судові рішення щодо нього скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Як на підстави для прийняття такого рішення посилається, на те, що судом першої інстанції не було враховано особистість засудженого, та в повній мірі не з'ясовано обставини які пом'якшують покарання для засудженого, а судом апеляційної інстанції не було перевірено вказаних фактів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання захисником порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.

Так, суд касаційної інстанції, згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Як вбачається з касаційної скарги захисника, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, за обставин, зазначених у вироку, та кваліфікація його дій не оспорюються.

Що стосується доводів захисника про суворість призначеного ОСОБА_2 покарання, то вони на думку колегії суддів є непереконливими.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи його ОСОБА_2 суд першої інстанції, як вбачається з вироку, врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених ним злочинів, два з яких є злочинами середньої тяжкості, один тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується задовільно, є раніше судимим, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що його виправлення можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, і правильно призначив йому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції статей кримінального закону.

В свою чергу, апеляційний суд, в межах повноважень та в порядку, визначеному ст. 404 КПК України доводи захисника належним чином перевірив, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, та відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України, залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою та обґрунтовано погодився з висновком районного суду щодо виду та міри покарання призначеного засудженому ОСОБА_2

На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_2 районним судом покарання, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Воно відповідає вимогам ст. ст. 50, 65, КК України (2341-14) і підстав для його пом'якшення, як про це просить захисник у своїй скарзі, колегія суддів не вбачає.

В той же час, як вбачається зі змісту ухвали апеляційного суду, наведені у апеляційній скарзі захисника доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам його касаційної скарги, належним чином перевірені апеляційним судом і на них надано обґрунтовані відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, і касаційний суд погоджується з наведеними в ній висновками щодо неможливості пом'якшення засудженому покарання.

Касаційна скарга не містить мотивованих доводів щодо неправильного застосування судами закону України про кримінальну відповідальність та про істотні порушення кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити їм ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення.

З урахуванням вищенаведеного, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та вважає, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 24 червня 2015 року та ухвалуАпеляційного суду Херсонської області від 24 лютого 2016 року щодо останнього.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.