Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого    Кармазіна Ю.М.,

суддів   Федченка О.С.  і  Школярова В.Ф.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 квітня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Києва на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 6 квітня 2006 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

громадянин України, несудимий,

засуджений:

- за ч. 4 ст. 191 КК України (2341-14) на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на три роки;

- за ч. 1 ст. 366 КК України (2341-14) на два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на один рік.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням  з іспитовим строком на три роки і покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 2618 грн судових витрат.

У апеляційному порядку справа не переглядалась.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він, працюючи адміністратором магазину IНФОРМАЦIЯ_2 у м. Києві та будучи особою, на яку згідно з укладеним договором покладено обов'язок про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, зловживаючи своїм службовим становищем, у період з 1 серпня 2005 року по 12 жовтня 2005 року, шляхом внесення неправдивих відомостей у щоденні звіти про суми отриманої виручки від продажу товарів у магазині, за встановлених судом обставин незаконно заволодів матеріальними цінностями на загальну суму 36.960 грн. 92 коп., заподіявши ТОВ "Форт" матеріальної шкоди у великих розмірах.

У касаційному поданні прокурором порушується питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону в частині призначення додаткового виду покарання та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що в його задоволенні необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджується зібраними в справі доказами і в касаційному поданні прокурором не оспорюється.

Дії ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно.

Відповідно до ст.ст. 75, 77 КК України (2341-14) суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням лише тих осіб, які засуджені до виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п"яти років. У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання (крім конфіскації майна), зокрема, у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Та обставина, що у формулюванні застосування ст. 75 КК України (2341-14) суд не зазначив про звільнення ОСОБА_1 тільки від основного покарання, не дає підстав вважати, що судом прийнято рішення про звільнення засудженого і від додаткового покарання, оскільки, як видно з вироку, такого рішення не приймалось, а інше тлумачення рішення суду щодо застосування цієї норми закону є припущенням.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою судді від 29 червня 2006 року в порядку, передбаченому ст.ст. 409, 411 КПК України (1001-05) , вирок уточнено та визначено, що призначена ОСОБА_1 додаткова міра покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на три роки, відповідно до ст. 77 КК України (2341-14) підлягає реальному виконанню.

Враховуючи викладене, підстав для скасування вироку щодо  ОСОБА_1 з мотивів, викладених у касаційному поданні прокурором, немає.

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судового рішення, у справі не виявлено.

Отже, підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

Керуючсь ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційного подання заступника прокурора м. Києва відмовити.