Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кульбаби В.М.,

суддів Пойди М.Ф., Романець Л.А.,

розглянула 06 червня 2016 року в м. Києві у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції на вирок Веселівського районного суду Запорізької області від 13 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 18 січня 2016 року щодо ОСОБА_1 постановлені у кримінальному провадженні № 12015080200000368,

Вироком Веселівського районного суду Запорізької області від 13 листопада 2015 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він, будучи придатним за станом здоров'я до військової служби і включеним до списку осіб, які підлягають відправці для проходження військової служби за мобілізацією, всупереч вимогам ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", впродовж 2015 року у три черги протягом 210 діб, отримавши у першій декаді липня 2015 року від відповідального виконавця Мелітопольсько-Веселівського об'єднаного районного військового комісаріату Запорізької області повістку про призов за мобілізацією, 09 липня 2015 року о 06 год без поважних причин не з'явився до військового комісаріату з відповідними речами та документами для подальшого направлення до пункту збору для проходження військової служби за мобілізацією, порушивши таким чином порядок комплектування Збройних Сил України.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 18 січня 2016 року вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор не погоджується із судовими рішеннями, постановленими відносно ОСОБА_1 з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд невірно оцінив дані про особу винного та безпідставно звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. Ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання прокурором порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Кваліфікація дій засудженого за ст. 336 КК України у касаційній скарзі не оспорюється, а тому суд касаційної інстанції судові рішення в цій частині не переглядає.

Як убачається з копії вироку, судом при призначенні ОСОБА_1 покарання враховано позитивну характеристику особи винного за місцем проживання, його щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину та утримання ним двох неповнолітніх дітей, що у відповідності до ст. 66 КК України судом визнано обставинами, які пом'якшують покарання та призначено покарання у межах санкції ст. 336 КК України.

Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обставин які б його обтяжували, даних про особу засудженого, який виключно позитивно характеризується за місцем трудової діяльності та в побуті, а також неодноразово брав участь у благодійних заходах учасників АТО та надавав матеріальну допомогу пораненим бійцям АТО та родинам загиблих військовослужбовців, суд, належним чином вмотивувавши своє рішення, дійшов до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, із встановленням іспитового строку.

Не погоджуючись із судовим рішенням, прокурор звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив переглянути вирок суду з підстав, аналогічних наведеним у його касаційній скарзі.

Апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги прокурора та погодився з рішенням суду щодо звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України, є законною та обґрунтованою.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції на вирок Веселівського районного суду Запорізької області від 13 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 18 січня 2016 року щодо ОСОБА_1 постановлені у кримінальному провадженні № 12015080200000368.