Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В. І.,

суддів: Літвінова Є. В., Тельнікової І. Г.,

розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Безсмертого М. П., який брав участь у кримінальному провадженні № 12015110030002667 в суді апеляційної інстанції на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 03 березня 2016 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2015 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Біла Церква Київської обл., громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України, такого, що не має судимості,

за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 4-х років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини особистого майна в дохід держави;

за ч. 2 ст. 309 КК України - 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_1 призначено у виді 4-х років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 особистого майна в дохід держави.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 29 липня 2015 року, близько 16 години 28 хвилин, перебуваючи поблизу магазину "Кіт і Пес", що на вул. Павлюченко, 28 у м. Біла Церква, Київської обл., з корисливих мотивів незаконно збув ОСОБА_2, продав за грошові кошти в сумі 120 грн., 2 мл. особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - опію (ацетильованого), який придбав у невстановлений досудовим слідством час і за невстановлених слідством обставин та зберігав біля себе з метою збуту. Визначена маса зазначеного опію (ацетильованого) в перерахунку на суху речовину становить 0,1396 г.

Цього ж дня придбаний у ОСОБА_1 наркотичний засіб ОСОБА_2 добровільно видав, у присутності понятих, працівникам міліції.

Крім цього, 04 серпня 2015 року, о 12 годині 15 хвилин, під час санкціонованого судом обшуку за місцем проживання ОСОБА_1, працівниками міліції було виявлено та вилучено шприц, номінальною ємністю 20 мл., заповнений до позначки 6 мл. наркотичним засобом - опієм (ацетильованим), який останній придбав у невстановлений досудовим слідством час та за невстановлених слідством обставин і зберігав за місцем свого проживання для власного вживання, без мети збуту.

Маса опію (ацетильованого) в рідині об'ємом 5,8 мл. у перерахунку на суху речовину становить 0,1537 г.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 03 березня 2016 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2015 року - без змін.

У касаційні скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, оскільки вважає, що вона постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає про те, що апеляційний суд в порушення вимог статей 370, 419 КПК України, не дав відповіді на його доводи а саме: те, що він в апеляційній скарзі посилався, що суд першої інстанції при застосуванні ч. 1 ст. 69 КК України повинен зазначити декілька обставин, що пом'якшує покарання, однак судом було визнано обставини, що пом'якшує покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що суперечить вимогам ст. 66 КК України, оскільки вони фактично є однією обставиною, що пом'якшує покарання. Тобто, міськрайонний суд зазначив лише про одну обставину, що пом'якшує покарання, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання прокурором порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, суд касаційної інстанції, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, за обставин, зазначених у вироку, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Доводи прокурора про постановлення апеляційним судом ухвали, яка не відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України, є необґрунтованими.

На думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції, в межах повноважень та в порядку, визначеному ст. 404 КПК України, доводи прокурора належним чином перевірив, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь та, відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

А з огляду на положення ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Також, ст. 66 КК України, передбачено обставини, які пом'якшують покарання:

1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину;

3) вчинення злочину неповнолітнім;

4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності;

5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;

6) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

7) вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;

8) вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;

9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених цим Кодексом.

2. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Апеляційний суд, спростовуючи доводи, наведені прокурором в апеляційній скарзі, дійшов обґрунтованого висновку, що суд першої інстанції при призначенні покарання засудженому врахував кілька пом'якшуючих обставин, а саме: визнання вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочинів, наявність на утриманні малолітньої дитини, непрацездатних батьків-пенсіонерів та хворої дружини, обставини вчинення кримінальних правопорушень та прийшов до правильного висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України і призначив йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст. 307 КК України.

З таким висновком апеляційного суду погоджуються і суд касаційної інстанції та вважає, що призначене місцевим судом засудженому ОСОБА_1покарання за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням вимог ст. 69 КК України, так і в цілому, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, є обґрунтованим і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам статей 50, 65, 66, 69 КК України.

Розгляд справи у суді апеляційної інстанції проводився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали цього суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, вона є належним чином вмотивованою та обґрунтованою, з чим погоджується і колегія суддів. А тому доводи касаційної скарги прокурора про порушення ним вимог зазначених статей при розгляді даного провадження в порядку апеляційної процедури та те, що суд апеляційної інстанції не навів належних мотивів з яких відхилив доводи прокурора безпідставні і спростовуються вищенаведеним.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали апеляційного суду і задоволення скарги прокурора Безсмертого М. П., та вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора Безсмертого М. П., який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 03 березня 2016 року щодо ОСОБА_1

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.