5-1657к07 Про звільнення від відбування покарання у зв'язку з важкою хворобою - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 квітня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову апеляційного суду Волинської області від 05 березня 2007 року.

Цією постановою

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, судимий вироком від 08.09.2006 року за ч.3 ст.368 КК України (2341-14) з застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) з урахуванням змін, внесених у вирок ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 12 грудня 2006 року на 2 роки позбавлення волі,

звільнений від відбування покарання за хворобою.

Згідно постанови суду ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання призначеного вироком апеляційного суду Волинської області від 08 вересня 2006 року, оскільки після постановлення вироку захворів на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання.

У касаційному поданні ставиться питання про скасування постанови суду як незаконної, оскільки апеляційний суд в порушення вимог ст. 408 КПК України (1001-05) прийняв зазначене рішення у відсутності подання установи, яка відає відбуванням покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вироком апеляційного суду Волинської області від 08 вересня 2006 року, з урахуванням змін, внесених ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 12 грудня 2006 року, засуджений за ч.3 ст. 368 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 цього Кодексу на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням функцій представника влади в митних органах України на строк 2 роки, з конфіскацією 1/4 майна, з позбавленням на підставі ст. 54 КК України (2341-14) спеціального рангу - радника митної служби 3 класу

( т.8 а.с. 410; 682)

Відповідно до висновку Волинського обласного бюро медико-соціальної експертизи № 92 від 11 грудня 2006 року, який по суті не оспорюється у касаційному поданні, засуджений ОСОБА_1 після постановлення вироку захворів на тяжку хворобу - дисциркуляторну енцефалопатію та цереброспинальну атаксію, що згідно наказу № 3/6 від 18.11.2000 року Державного департаменту України з виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України входить в перелік захворювань ( розділ 7 п.7.1; п. 7.4.6.), які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від дальшого відбування покарання

( т.8 а.с. 747-752)

Згідно ст. 84 КК України (2341-14) , особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покаранню, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування.

Апеляційний суд, враховуючи тяжкість вчиненого засудженим злочину, характер його захворювання, дані про особу ОСОБА_1, а саме його позитивні характеристики за місцем служби, праці та проживання, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, перебування на утриманні неповнолітньої дитини, хворої дружини та батьків похилого віку, звільнив засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, що є законним і обгрунтованим рішенням.

Доводи касаційного подання про порушення судом вимог закону і, зокрема, ст. 408 КПК України (1001-05) , оскільки апеляційний суд прийняв відповідне рішення за відсутністю подання установи, яка відає відбуванням покарання, не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 408 КПК України (1001-05) , за наявності підстав, передбачених ст. 84 КК України (2341-14) , звільнення від покарання за хворобою може бути вирішено місцевим судом за місцем відбування покарання на підставі подання установи, яка відає відбуванням покарання і висновку лікарняної комісії.

За змістом вказаної статті, звільнення від покарання за хворобою може бути застосовано тільки у випадку, якщо засуджений занедужав психічним або іншим тяжким захворюванням під час відбування покарання.

Таке положення кримінально-процесуального закону не кореспондується з положенням ст.84 КК України (2341-14) , яка передбачає звільнення від покарання не тільки осіб, які захворіли під час його відбування, а й тих засуджених, які після вчинення злочину або постановлення вироку захворіли на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання і вироки щодо яких у зв'язку з цим не були виконані.

З огляду на конкретні обставини, суд прийняв правильне рішення про можливість вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 від покарання за його заявою.

Як видно із медекспертної справи, ОСОБА_1 страждає на дисциркуляторну енцефалопатію III ст. з залишковими явищами ішемічного інсульту в ЛСМА з правобічним монопарезом правої верхньої кінцівки, вираженим гіперкінезом у правій руці, моторною афазією та цереброспинальною атаксією

(т.8 а.с. 747-748 )

За показаннями допитаного в судовому засіданні голови Волинської обласної МСЕК Тимощука В.В. наявна в ОСОБА_1 патологія центральної та периферичної нервової системи є незворотною і прогресуючою

Ураховуючи такі дані про стан здоров'я засудженого та виходячи з того, що наявні в нього хвороби входять у Перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від дальшого відбування покарання, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18.01.2000 р. № 3/6 (z0155-00) , суд дійшов обгрунтованого висновку, що наявні в ОСОБА_1 захворювання перешкоджають відбуванню покарання і з наведенням у постанові відповідних мотивів прийняв у даній конкретній справі рішення про звільнення засудженого від покарання.

Водночас, виходячи з положень ч.4 ст. 84 КК України (2341-14) , відповідно до яких особа, в разі одужання, повинна бути направлена для відбування покарання за умови відсутності викладених у цьому законі застережень, суд мав у постанові зазначити строк, на який ОСОБА_1 звільняється від покарання. Оскільки таке положення закону залишилося поза увагою суду, така прогалина підлягає виправленню в порядку, встановленому ст.ст. 409,411 КПК України (1001-05) .

Та обставина, що заяву засудженого про звільнення його від покарання за хворобою розглянув апеляційний, а не місцевий суд, не є порушенням закону, оскільки відповідно до ч.2 ст. 34 КК України (2341-14) , апеляційний суд має право прийняти до свого провадження будь-яку справу підсудну місцевому суду у випадку її особливої складності або важливості.

Таким чином, наведені у касаційному поданні доводи не є підставою для скасування чи зміни постанови суду про звільнення ОСОБА_1 від покарання за хворобою.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1001-05) ,

колегія суддів

постанову апеляційного суду Волинської області від 05 березня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційне подання прокурора - без задоволення.

Рекомендувати апеляційному суду Волинської області в порядку ст.ст. 409,411 КПК України (1001-05) встановити строк, на який ОСОБА_1 звільняється від покарання .