Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Міщенка С.М.,

суддів з участю прокурора

Косарєва В.I. та Гриціва М.I., Пересунька С.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 24 квітня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого  ОСОБА_1 та представника цивільного відповідача - станції переливання крові міста Первомайська Луганської області, на вирок Жовтневого районного суду міста Луганська від 1 червня 2005 року,

встановила:

цим вироком

ОСОБА_1,IНФОРМАЦIЯ_1 народження, громадянина України, уродженця та мешканця міста Первомайська Луганської області раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України (2341-14) на 1 (один) рік обмеження волі й на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Постановлено стягнути з станції переливання крові міста Первомайська Луганської області на користь потерпілої  ОСОБА_2. 7 117 (сім тисяч сто сімнадцять) гривень, з покладенням на неї обов'язку повернути відповідачу деталі автомобіля, які будуть замінені внаслідок дорожньо-траспортної пригоди, а бо їх залишкову вартість, та 4 000 (чотири тисячі) гривень на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 7 листопада 2003 року, близько 11-ої години, керуючи автомобілем РАФ-22031, що належить Первомайській станції переливання крові, під час руху від одного з будинків кварталу Дружба на вулицю Будьонного в місті Луганську порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху - не переконався в безпечності свого маневру, і виїхав на головну дорогу, де зіткнувся з автомобілем ВАЗ-21099, яким керувала ОСОБА_2

Внаслідок зіткнення ОСОБА_2 були спричинені легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 11 жовтня 2005 року вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення постановлені щодо нього скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. Свої вимоги мотивує тим, що наведені у вироку висновки зроблені на підставі доказів, отриманих з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Також вважає, що суд мав би відмовити ОСОБА_2 у задоволенні цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди за безпідставністю її вимог, та в меншому обсязі стягнути шкоду на відшкодування моральної шкоди.

Представник цивільного відповідача ОСОБА_3, навівши доводи тотожні тим, що зазначені у касаційній скарзі ОСОБА_1, також просить судові рішення скасувати з направленням справи на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Пересунька С.В. про залишення судових рішень без зміни, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.

Як видно зі змісту касаційних скарг, фактичними підставами для скасування судових рішень у них зазначені однобічність, неповнота досудового і судового слідств та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України (1001-05) касаційний суд немає компетенції на перевірку цих підстав у касаційному порядку, тому доводи засудженого та представника цивільного відповідача в цій частині перегляду не підлягають.

Поряд з тим, перевіряючи дотримання судами першої та другої інстанцій вимог матеріального та процесуального закону при постановленні ним оскаржуваних рішень, колегія суддів не знаходить обставин, які б ставили під сумнів їх законність та обгрунтованість, та були підставами для їх зміни чи скасування, зокрема й з числа тих, що зазначені в касаційних скаргах.

Як убачається з матеріалів справи, висновку про винуватість ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки руху, що спричинили потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, вчинених за обставин описаних у вироку, суд обгрунтовано дійшов на підставі показань потерпілої ОСОБА_2. про зіткнення керованого нею автомобіля з автомобілем ОСОБА_1 на смузі руху її автомобіля, на яку він виїхав з порушенням правил пріоритету; свідка  ОСОБА_4 - очевидця виїзду автомобіля засудженого перед автомобілем потерпілої, що рухався по головні дорозі; даними огляду місця події із зазначенням місця зіткнення на смузі руху автомобіля ОСОБА_2. та транспортних засобів з характерними слідами пошкоджень на них; інших доказів, зокрема даних автотехнічної та судово-медичної експертиз, а також показаннями самого засудженого, який частково визнав свою винуватість у злочині.

Ці докази, зважаючи на їх узгодженість та взаємозв'язок, свідчать про законність та обгрунтованість визнання ОСОБА_1 винним у інкримінованому йому злочині.

Аналогічним чином було вирішено цивільний позов  ОСОБА_2. Покладаючи на цивільного відповідача та засудженого обов'язок відшкодувати відповідно матеріальну та моральну шкоду, суд обгрунтував своє рішення проаналізованими вище доказами, а також висновком товарознавчої експертизи про розмір матеріальної шкоди. У вироку наведені мотиви та підстави прийнятого рішення, які грунтуються на матеріалах справи.

Зі змісту наявного у матеріалах справи доручення видно, що ОСОБА_2 (а.с. 47) фактично володіла та користувалась транспортним засобом на умовах, якій давали їй право звертатись до суду із заявами про відшкодування шкоди. Тому доводи засудженого та представника цивільного відповідача про пред'явлення позову неналежним позивачем є безпідставними.

Не знайшли свого підтвердження й наведені в касаційних скаргах твердження про поверхневий та упереджений перегляд справи, оскільки, як видно зі змісту ухвали, апеляційним судом ретельно були перевірені всі доводи засудженого та цивільного відповідача, які за змістом та характером вимоги аналогічні тим, що зазначені в касаційних скаргах, й мотивовано спростовані доказами, які відповідають фактичним обставинам справи.

Призначаючи засудженому покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та всі обставини, що впливають, на покарання.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

відмовити у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та представника цивільного відповідача - станції переливання крові міста Первомайська Луганської області.