Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді-доповідача Животова Г.О.,

суддів Квасневської Н.Д., Крещенка А.М.,

ознайомившись з касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 5 травня 2016 року щодо вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2016 року стосовно ОСОБА_2,

Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який в силу ст. 89 КК України не має судимості, уродженця села Рошнів Тисменицького району Івано - Франківської області, мешканця АДРЕСА_1

- за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі із звільненням, на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням протягом дворічного іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених пп. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Згідно вироку, ОСОБА_2 16.09.2015 о 01:00, знаходячись на 10 поверсі будинку № 10 на вул. Довженка в м. Івано-Франківську, проник в спеціальне (машинне) приміщення пасажирського ліфта звідки таємно викрав силовий трансформатор КП "ДИРЕКЦІЯ ЗАМОВНИКА" вартістю 1427 гривень.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються, а доводи про м'якість призначеного засудженому покарання необґрунтовані.

Так, призначаючи покарання суд, всупереч доводам касаційної скарги, дотримався загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, оскільки врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, думку представника потерпілого, який просив ОСОБА_2 суворо не карати, дані про особу засудженого, який в силу ст. 89 КК України не має судимості, вину визнав повністю, щиро розкаявся, що визнано обставиною, яка пом'якшує покарання.

Обставини, що обтяжують покарання, не встановлені.

Апеляційний суд, крім іншого, врахував й повне відшкодування засудженим завданих збитків КП "ДИРЕКЦІЯ ЗАМОВНИКА", а доводи прокурора про наявність у ОСОБА_2 шести судимостей, висновки про погашення яких прокурором не спростовується, вірно визнав такими, що не можуть бути підставою для скасування вироку суду першої інстанції.

Отже, призначене ОСОБА_2 покарання є справедливим.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд, всупереч твердженням прокурора, в основному дав відповіді на всі доводи апеляційної скарги прокурора та, вмотивувавши свої висновки у відповідності до вимог ст. 419 КПК України, обґрунтовано залишив без зміни рішення суду першої інстанції в частині призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, а в касаційній скарзі відсутні переконливі та достатні доводи на спростовування вищезазначених висновків та визнання призначеного ОСОБА_2 покарання явно несправедливим через м'якість.

Доводів на підтвердження істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та закону України про кримінальну відповідальність в скарзі не наведено.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів визнає, що з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 5 травня 2016 року щодо вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2016 року стосовно ОСОБА_2

Ухвала оскарженню не підлягає.