295/8490/14-к Про умисне привласнення чужих грошових коштів, які були ввірені засудженому згідно трудових обов'язків, що належали ТОВ, і були отримані за доставку відправлень з післяплатою - 02.06.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014060020001335 від 20 березня 2014 року, за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Шарої Є.М. на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 26 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13 жовтня 2015 року щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця

с. Озерянка Житомирського району Житомирської області, проживаючого в АДРЕСА_14

за ст. 191 ч. 1 КК України,

за участю прокурора Парусова А.М.,

представника потерпілого

ТОВ "Торговий дім "Міст Експрес" ОСОБА_3,

у касаційній скарзі захисник просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. 1 КК України, на підставі ст. 284 КПК України. Вказує на допущені судами обох інстанцій неповноту судового розгляду, невідповідність висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зокрема, зазначає, що суди належним чином не з'ясували усіх обставин справи та не звернули увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 дійсно привласнив грошові кошти та не довели, що у нього був умисел на привласнення коштів, які він отримав у зв'язку із виконанням своїх трудових обов'язків. Вважає, що внаслідок зникнення коштів ОСОБА_1 має нести індивідуальну матеріальну відповідальність, тобто відповідальність в межах цивільно-правових відносин.

В запереченнях на касаційну скаргу директор ТзОВ "Торговий Дім "Міст Експрес" вказав на її необґрунтованість та безпідставність, у зв'язку із чим просить залишити касаційну скаргу захисника без задоволення, а вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 без зміни.

Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 26 червня 2015 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ст. 191 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 850 гривень без позбавлення права працювати на посаді, пов'язаній із збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями (грошовими коштами).

Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь ТОВ "Торговий дім "Міст Експрес" матеріальну шкоду в розмірі 45 501 гривень 45 копійок.

Накладні, які є речовими доказами, залишено в матеріалах справи.

Арешт на майно ОСОБА_1 - автомобіль НОМЕР_1 вказано скасувати після відшкодування цивільного позову і процесуальних витрат.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.

28 лютого 2012 року ОСОБА_1 наказом № 300-4/ЩС був призначений на посаду водія автотранспортних засобів з виконанням обов'язків експедитора у порядку суміщення посад без звільнення від основної роботи Житомирського операційного відділення ТОВ "Торговий Дім "Міст Експрес", юридична адреса якого: м. Львів, вул. Зелена, 147.

21 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та указаним товариствомбуло укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Працюючи на посаді водія та експедитора, виконуючи свої посадові обов'язки, ОСОБА_1 доставляв відправлення (вантажі) з післяоплатою замовникам, отримуючи за них кошти, які вносив до каси Житомирського операційного відділення ТОВ "Торговий Дім "Міст Експрес".

Приблизно в січні-лютому 2014 року у ОСОБА_1 виник умисел привласнити чуже майна, яке було йому було ввірене згідно трудових обов'язків, що належить ТОВ "Торговий Дім "Міст Експрес", а саме грошових коштів, отриманих за доставку відправлень з післяплатою.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на привласнення грошових коштів, які належать вказаному товариству, ОСОБА_1 умисно, переслідуючи корисливий мотив, з метою незаконного збагачення, в ході доставки вантажів на адреси замовників за періодчасу з 24 по 25 лютого 2014 року приймав грошові кошти від замовників вантажів, при цьому, в касу підприємства грошові кошти не здавав, а привласнив та використав для власних потреб.

Так, протягом 24 лютого 2014 року ОСОБА_1, перебуваючи в місті Житомирі, отримав грошові кошти від ОСОБА_5 666 грн. (АДРЕСА_1), від ОСОБА_6 359 грн. (АДРЕСА_15), від ОСОБА_7 606 грн. (АДРЕСА_2), від ОСОБА_8 1982 грн. (АДРЕСА_3), від ОСОБА_9 894 грн. (АДРЕСА_16), від ОСОБА_10 957 грн. (АДРЕСА_4), за доставлене вказаним особам відправлення на адресну доставку. Вказані грошові кошти в подальшомудокаси Житомирського операційного відділення ТОВ "Торговий Дім "Міст Експрес" ОСОБА_1 не здав, а привласнив та використав для власних потреб.

У подальшому, протягом 25 лютого 2014 року ОСОБА_1 в місті Житомирі та в Житомирському районі отримав грошові кошти від ОСОБА_1113012 грн. (АДРЕСА_17, від ОСОБА_12 4020 грн. 03 коп. (АДРЕСА_5), від ОСОБА_13 1436 грн.( АДРЕСА_6), від ОСОБА_14 1465 грн. (АДРЕСА_7), від ОСОБА_153065 грн. (АДРЕСА_8), від ОСОБА_16 3943 грн. (АДРЕСА_9), від ОСОБА_17 2249 грн. (АДРЕСА_10), від ОСОБА_18611 грн. 20 коп. (АДРЕСА_11), від ОСОБА_18464 грн. (АДРЕСА_11), від ОСОБА_194949 грн. 22 коп. (АДРЕСА_18, від ОСОБА_202495 грн. (АДРЕСА_12), від ОСОБА_21 1499 грн. ( АДРЕСА_13), від ОСОБА_22 1829 грн. (АДРЕСА_19) за доставлене їм відправлення на адресну доставку. Вказані грошові кошти в подальшомудо каси Житомирського операційного відділення ТОВ "Торговий Дім "Міст Експрес" ОСОБА_1 не здав, а привласнив та використав для власних потреб.

Таким чином ОСОБА_1, умисно, з корисливих мотивів, у період часу з24 по 25 лютого 2014 року привласнив грошові кошти, які йому були ввірені та належать ТОВ "Торговий Дім "Міст Експрес", чим спричинив матеріальну шкоди вищевказаному підприємству на загальну суму 45 501 грн. 45 коп., чим скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст. 191 ч. 1 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 13 жовтня 2015 року вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу захисника Шарої Є.М. без задоволення.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора та представника потерпілого про заперечення проти касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі захисника, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суд дотримався вимог зазначеного закону.

З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 1 КК України, суд обґрунтовано послався на показання представника потерпілої сторони ОСОБА_3, який вказав на специфіку трудових обов'язків ОСОБА_1 та те, що останній не здав гроші до каси за 24 та 25 лютого 2014 року. Вказану обставину підтвердила свідок ОСОБА_23, яка працює касиром відділення, та доповнила такі показання тим, що на її запитання ОСОБА_1 відповів, що грошей не має, проте будуть, а коли він не знає. Врахував суд і показання свідка ОСОБА_24, яка вказала на відомі їй обставини щодо події, яка відбулася на підприємстві, де вона працює, а також показання свідка ОСОБА_25, який вказав на особливості трудової функції водія-експедитора у вказаному товаристві та зазначив, що після доставки відправлень водії-експедитори звітуються згідно реєстру відправлень у касі товариства та здають касиру отримані за відправлення кошти, після перерахунку яких касир видає корінці квитанції про їх отримання, які зберігаються у водіїв, якщо ж касира немає, то гроші не здають, а чекають касира.

Врахував місцевий суд і інші зазначені у вироку докази, які у своїй сукупності підтверджують вищезазначені показання свідків, та дійшов до обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 191 ч. 1 КК України, та призначив йому покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України, яке за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Доводи касаційної скарги захисника Шарої Є.М., більшість з яких аналогічна доводам її апеляційної скарги, були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції і обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження та не ґрунтуються на вимогах закону.

При цьому, апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 1 КК України, виходячи з встановлених обставин та наявних доказів, яким була дана належна оцінка і зроблені правильні висновки. Апеляційний суд належним чином перевірив усі доводи апеляційної скарги захисника та зазначив в ухвалі відповіді на них, вказавши на підстави, з яких він залишив їх без задоволення. Зокрема, апеляційний суд вказав про те, що наявними в матеріалах провадження доказами підтверджується умисел ОСОБА_1 привласнення грошових коштів та безпосереднє їх привласнення за обставин, зазначених у вироку, що є обов'язковими ознаками складу злочину, а саме - його суб'єктивною та об'єктивною стороною.

Вказав апеляційний суд і про те, що показання свідка ОСОБА_26 не спростовують висновків суду, оскільки в судовому засіданні він пояснив, що на даному підприємстві не працює та не підтвердив, що ОСОБА_1 24 чи 25 лютого 2014 року залишав грошові кошти за доставлені відправлення у шухляді каси.

Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд в порушення вимог ст.ст. 94, 404 КПК України повторно не викликав і не допитав свідків ОСОБА_25, ОСОБА_24 та ОСОБА_26, оскільки повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, можливе лише у випадку, якщо такі обставини досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. Дані про те, що показання вказаних свідків у суді першої інстанції були отримані з порушенням або досліджені не повно, в матеріалах провадження відсутні.

При розгляді апеляційної скарги захисника суд апеляційної інстанції її доводи перевірив і своє рішення належним чином мотивував. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Не ґрунтуються на вимогах закону доводи касаційної скарги захисника про те, що у ОСОБА_3 не було повноважень брати участь у кримінальному провадженні в якості представника потерпілого ТзОВ "Торговий Дім "Міст Експрес", оскільки він є працівником вказаного товариства за довіреністю, що відповідно до ст. 58 ч. 2 КПК України дає йому право на таке представництво. (а.с. 30 т. 1)

Безпідставними є доводи захисника щодо невідповідності обвинувального акту щодо ОСОБА_1 положенням процесуального закону, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст. 291 ч. 2 п. 5 КПК України, він містить відомості щодо фактичних обставин кримінального правопорушення, яке прокурор вважає встановленим, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст. 191 ч. 1 КК України.

Об'єктивних даних, що вказували б на вчинення злочину за інших обставин, або які б вказували на те, що грошові кошти не були привласненні ОСОБА_1, колегія суддів за матеріалами провадження не знаходить і передбачені законом підстави для перевірки цього відсутні.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування судових рішень також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. 1 КК України, не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, колегія суддів

вирок Богунського районного суду м. Житомира від 26 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого - адвоката Шарої Є.М. - без задоволення.