Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Кармазіна  Ю.М., 

суддів

Федченка О.С.  і  Школярова В.Ф. 

за участю прокурора

Кравченко Є.С.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 квітня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2005 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

громадянка України, раніше не судима,

засуджена за ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) на сім років позбавлення волі.

На підставі ст. 96 КК України (2341-14) до ОСОБА_1 застосовано примусове лікування від алкоголізму в місцях позбавлення волі.

У апеляційному порядку справа не переглядалась.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винною і засуджено за те, що 25 липня 2005 року близько 01-ої год. ночі в АДРЕСА_1 вона, перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння, під час сварки на грунті неприязних відносин умисно завдала ОСОБА_2 удар кухонним ножем в область живота, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.

У касаційному поданні прокурором ставиться питання про зміну вироку щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та виключення з нього вказівки про застосування до засудженої примусового лікування від алкоголізму в місцях позбавлення волі. Посилається на те, що алкоголізм не є хворобою, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб, у зв'язку з чим суд неправильно застосував ст. 96 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала  касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному заподіянні ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими судом доказами і вкасаційному поданні прокурором не оспорюється.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно, а призначене їй покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) .

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування судового рішення, у справі не виявлено.

Однак рішення суду про застосування до ОСОБА_1 на підставі  ст. 96 КК України (2341-14) в місцях позбавлення волі примусового лікування від алкоголізму не можна визнати обгрунтованим, оскільки згідно з цією нормою кримінального закону примусове лікування може бути застосоване судом до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших людей, а  алкоголізм до таких хвороб не належить, оскільки є соціально небезпечним захворюванням.

Тому вирок щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону необхідно змінити, виключити з нього вказівку суду про необхідність застосування до неї примусового лікування від алкоголізму в місцях позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2005 року щодо ОСОБА_1змінити.

Виключити з вироку вказівку суду про необхідність застосування до  ОСОБА_1 примусового лікування від алкоголізму в місцях позбавлення волі.