Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Дембовського С. Г., суддів за участю прокурора Мороза М. А. і Наставного В. В., Кулаківського К. О., розглянувши в судовому засіданні 2 червня 2016 року в м. Києві матеріали справи за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 1 вересня 2015 року щодо ОСОБА_5

Вироком Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 23 травня 2013 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України та на підставі ст. ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки зі сплатою штрафу в розмірі 510 грн., який підлягає самостійному виконанню

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2013 року цей вирок скасовано, а кримінальну справу направлено на новий судовий розгляд в Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області.

В.о. прокурора м. Горлівки звернувся з заявою до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області про здійснення судового провадження в порядку ч. 3 ст. 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" у кримінальній справі щодо ОСОБА_5 Зазначає, що Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області розташований в районі проведення антитерористичної операції та здійснення правосуддя неможливе через захоплення приміщення суду незаконними збройними формуваннями. Посилається на розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року, яким було встановлено підсудність та визначено про необхідність передачі Микитівським районним судом м. Горлівки всіх нерозглянутих кримінальних провадження до Слов'янського міськрайонного суду, а тому прокурор просив суд здійснити провадження у кримінальній справі та судове провадження на підставі Закону України № 1632-VII (1632-18) .

Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2015 року відмовлено в задоволенні заяви в.о. прокурора м. Горлівки Донецької області про здійснення судового провадження в порядку ч. 3 ст. 1 Закону України "Про здійснення судового провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.

На вказану ухвалу місцевого суду прокурором було подано апеляційну скаргу, за результатом розгляду якої ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 1 вересня 2015 року відмовлено у прийнятті до розгляду апеляції прокурора щодо ОСОБА_5

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що судом безпідставно відмовлено в прийнятті апеляційної скарги прокурора, чим порушено право останнього на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду про здійснення судового провадження щодо ОСОБА_5 в порядку ч. 3 ст. 1 Закону України "Про здійснення судового провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".

У доповненні до касаційної скарги зазначає, що суддя апеляційного суду у порушення вимог п. 8 ст. 384 КПК України 1960 року, зазначив, що апеляція подана особою, яка не має на це право, керуючись при цьому ч. 1 ст. 359 КПК України 1960 року, а також у супереч ч. 3 ст. 357 КПК України 1960 року ухвалив рішення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважає доводи скарги обґрунтованими, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи касаційної скарги прокурора про безпідставну відмову у прийнятті до розгляду апеляції є слушними, виходячи з наступного.

Твердження апеляційного суду про відсутність у КПК України 1960 (1001-05) року права на оскарження судового рішення, ухваленого на підставі ст. 3 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" від 12.08.2014 року є помилковим із огляду на ст. 6 вказаного закону, яка визначає, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить вимогам цього закону.

Крім того, суддя апеляційного суду, відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги, послався на ч. 1 ст. 359 КПК України 1960 року, зазначивши, що апеляція подана особою, яка не має на це права.

Така позиція суперечить вимогам ст. 384 КПК України 1960 року, оскільки п. 8 цієї статті передбачено право прокурора на подачу апеляції.

Також за результатами попереднього розгляду справи, суддя виніс не постанову, як це передбачено ч. 3 ст. 357 КПК України 1960 року, а ухвалу про відмову у прийнятті апеляції до свого розгляду.

Ураховуючи помилкове застосування ч. 1 ст. 359 КПК України 1960 року, посилання на п. 2 ч. 4 ст. 357 КПК України 1960 року є незаконним.

Із огляду на наведене, колегія суддів вважає, що допущені судом апеляційної інстанції порушення є істотними, позбавили прокурора права на справедливий судовий розгляд його заяви, а тому судове рішення підлягає скасуванню, а матеріали за заявою - направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді слід взяти до уваги наведене та звернути увагу на точне виконання вимог Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" від 12.08.2014 року (1632-18) і прийняти обґрунтоване рішення, яке буде відповідати вимогам закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. 396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 1 вересня 2015 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.