5-1409км07 Про умисне заподіяння середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 квітня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 19 жовтня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області від 5 січня 2006 року.

Цим вироком

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) на два роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 296 КК України (2341-14) до покарання у виді арешту на п'ять місяців.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з дворічним іспитовим строком і покладенням на нього обов'язків: двічі на місяць з'являтись для реєстрації в орган кримінально-виконавчої системи та повідомляти цей орган про зміну місця проживання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1: на користь ОСОБА_3 70 грн. 41 коп. на відшкодування майнової та 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також 400 грн. судових витрат; на користь ОСОБА_4 500 грн. на відшкодування моральної шкоди; на користь управління охорони здоров'я Сумської міської ради 511 грн. 21 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілої

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області від 5 січня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено, скасовано в частині його засудження за ст. 296 ч. 1 КК України (2341-14) , а справу в цій частині закрито за недоведеністю його участі у вчиненні даного злочину.

Скасовано рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Виключено з вироку призначення ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК України (2341-14) .

Визнано вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) на два роки позбавлення волі та звільненим на підставі ст. 75 КК України (2341-14) від відбування покарання з випробуванням з дворічним іспитовим строком і покладенням на нього обов'язків двічі на місяць з'являтись для реєстрації в орган кримінально-виконавчої системи та повідомляти цей орган про зміну місця проживання.

У решті вирок залишено без зміни.

З урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією, ОСОБА_1 вважається засудженим за те, що він 10 листопада 2002 року близько 9-ої год. прийшов у домоволодіння ОСОБА_5, розташованого по АДРЕСА_1, де в ході сварки з ОСОБА_3умисно завдав їй декілька ударів руками та ногами в різні частини тіла, заподіявши їй середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та закриття справи за недоведеністю його участі у вчинені злочину. Вказує на непричетність його підзахисного до заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень і вважає, що висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у його вчинені грунтується на суперечливих доказах, яких було здобуто з порушенням кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність виключення з судових рішень указівки суду про встановлення періодичності проведення реєстрації ОСОБА_1 в органах кримінально-виконавчої системи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити, а судові рішення в порядку ст. 395 КПК України (1001-05) - змінити, виключити з них посилання суду про встановлення періодичності проведення реєстрації ОСОБА_1 в органах кримінально-виконавчої системи.

Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_2 про необгрунтованість засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) є безпідставними та спростовуються такими доказами.

На досудовому слідстві та в суді потерпіла ОСОБА_3 давала послідовні та незмінні показання, підтвердивши їх при проведенні очної ставки з ОСОБА_1, про те, що 10 листопада 2002 року до неї в літню кухню забіг ОСОБА_1 та, висловлюючи погрози, її побив, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження.

Вищенаведені показання потерпілої суд обгрунтовано визнав достовірними і поклав в основу обвинувального вироку, оскільки вони об'єктивно узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що знаходячись 10 листопада 2002 року в гостях у ОСОБА_5, бачила, що до потерпілої зайшов у літню кухню ОСОБА_1 та чула його погрози та крики ОСОБА_5, показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, даними висновку судово-медичної експертизи про виявлення у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, які віднесено до категорії середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я і які могли виникнути у зазначений потерпілою строк, іншими дослідженими судом доказами.

Показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які заперечували причетність ОСОБА_1 до заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, перевірялись судом і з наведенням переконливих мотивів, які сумніву не викликають, були визнані такими, що суперечать наявним у справі доказам.

Суд всебічно та повно дослідив зібрані в справі докази і дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному заподіянні ОСОБА_3 середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалого розладу здоров'я.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що такі ж доводи, як і в касаційній скарзі, містились у апеляціях засудженого ОСОБА_1 та його захисників. Розглядаючи справу за їх апеляціями, апеляційний суд перевірив всі викладені в них доводи та з наведенням відповідних мотивів визнав їх безпідставними, а вирок щодо ОСОБА_1 в частині його засудження за ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) - законним і обгрунтованим.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1001-05) .

Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) .

Перевіркою матеріалів справи не виявлено даних, які б свідчили про те, що судом приймалось рішення про її закриття, як про це зазначає у касаційній скарзі захисник ОСОБА_2

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, в тому числі і тих, на які вказує захисник ОСОБА_2, які були б безумовною підставою для скасування судових рішень, у справі не виявлено.

Разом з тим, постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення необхідно змінити в порядку, передбаченому ст. 395 КПК України (1001-05) , з наступних підстав.

Суд із звільненням ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням поклав на нього серед іншого зазначеного у вироку обов'зку обов'язок, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України (2341-14) , яким установив періодичність проведення реєстрації в органах кримінально-виконавчої системи.

Це рішення суду є помилковим, оскільки встановлення періодичності та днів проведення реєстрації осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ч. 3 ст. 13 Кримінально-виконавчого кодексу України (2341-14) віднесено до компетенції кримінально-виконавчих інспекцій.

Також судом не взято до уваги роз'яснення з цього приводу, яке дав Пленум Верховного Суду України у п. 9 постанови № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (із змінами, внесеними згідно з постановою Верховного Суду України № 18 від 10.12.2004 року).

У зв'язку з цим підлягає виключенню з вироку та ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 посилання суду про встановлення періодичності проведення реєстрації засудженого в органах кримінально-виконавчої системи.

Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 відмовити.

Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 19 жовтня 2005 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області від 5 січня 2006 року щодо ОСОБА_1 в порядку ст. 395 КПК України (1001-05) змінити: виключити з них посилання суду про встановлення періодичності проведення реєстрації ОСОБА_1в органах кримінально-виконавчої системи.