Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого-судді Міщенка С.М., суддів Матієк Т.В. та Солодкова А.А., розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 9 березня 2016 року щодо ОСОБА_5,

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого, визнано винуватим та призначено покарання за ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_6, судові рішення щодо якої в касаційному порядку не оскаржуються.

Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за те, що 3 березня 2015 року приблизно о 1 год. 30 хв., діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6, знаходячись на вул. Н. Ужвій, 12 в м. Києві, із застосуванням фізичного насильства вчинили розбійний напад на потерпілу ОСОБА_7, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, після чого заволоділи її мобільним телефоном марки "Айфон 4", вартістю 1450 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 9 березня 2016 року вирок місцевого суду змінено: призначено ОСОБА_5 основне покарання у виді 7 років позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_5 строк попереднього ув'язнення з 3 березня 2015 року по 9 березня 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі. В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить постановлену щодо ОСОБА_5 ухвалу апеляційного суду змінити, призначене покарання пом'якшити із застосуванням статей 69 та 75 КК України. При цьому захисник зазначає, що при призначенні покарання засудженому судами не було враховано декількох обставин, які пом'якшують покарання, а саме: щире каяття у вчиненому, відшкодування шкоди, погане самопочуття ОСОБА_5 на момент вчинення злочину.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши долучену до неї копію ухвали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Як вбачається із долученої копії ухвали апеляційного суду, ОСОБА_5 вчинив злочин, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких. При призначенні ОСОБА_5 покарання суд керувався вимогами ст. 65 КК України, врахувавши тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого. При цьому ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не встановлено обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_5, про які у своїй касаційній скарзі зазначає захисник ОСОБА_4 Разом з тим, апеляційний суд пом'якшив засудженому основне покарання до мінімальних меж, встановлених ч. 2 ст. 187 КК України, тобто до 7 років позбавлення волі, мотивуючи своє рішення тим, що тяжких наслідків від насильницьких дій при нападі на потерпілу не настало.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції зазначені вимоги закону дотримані в повному обсязі, призначене засудженому покарання є необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових злочинів, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України та є законною і вмотивованою.

Оскільки кримінальний закон щодо ОСОБА_5 застосовано правильно, а призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, тому законних підстав для пом'якшення призначеного йому покарання із застосуванням статей 69 і 75 КК України за доводами касаційної скарги захисника ОСОБА_4 колегія суддів не вбачає.

Враховуючи, що з касаційної скарги захисника та доданої до неї копії ухвали не вбачається підстав для її задоволення, тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 9 березня 2016 року щодо ОСОБА_5.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.