Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Наставного В. В., Романець Л. А., при секретарі за участю прокурора захисників засудженого Буланові О. П., Парусова А. М., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції) розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене

до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201310000000646

від 10 червня 2013 року, за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 06 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року щодо

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 дня, уродженця м. АштаракаРеспубліки Вірменія, жителя АДРЕСА_1 такого, що судимостей не мав.

За зазначеним вироком, залишеним ухвалою апеляційного суду

без змін, ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання

у виді позбавлення волі на строк 7 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Як убачається з вироку суду, ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він 10 червня 2013 року приблизно о 05.05 год. у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем "Опель Омега", державний номерний знак

НОМЕР_2, рухаючись по вул. Лісківській у напрямку від вул. Радунської до перехрестя з вул. Бальзака у м. Києві, зі швидкістю приблизно 75-85.7 км/год, порушив вимоги пунктами 1.5, 2.3 (б), 2.9 (а), 8.7.3 (е), 12.4, 8.10 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , під час руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не зупинився перед дорожньою розміткою "Стоп-лінія" та виїхав на регульоване світлофорними об'єктами перехрестя на червоний сигнал світлофора, що забороняє рух, де здійснив зіткнення з автомобілем "Фольцваген-Транспортер", державний реєстраційний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_9

Унаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "Опель Омега" ОСОБА_10 померла на місці пригоди, а пасажири

ОСОБА_11 та ОСОБА_12 отримали тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі його підзахисного через суворість. Просить змінити оскаржувані судові рішення, зменшивши ОСОБА_8 розмір призначеного покарання, та застосувавши до нього положення ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думки засудженого та його захисника, які підтримали скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який вважав оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими і просив залишити їх без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Так, відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Тобто під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом, а неповнота досудового розслідування чи судового розгляду, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

При цьому захисник не оспорює доведеності винуватості ОСОБА_8

у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України.

Доводи ж про невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі унаслідок суворості є необґрунтованими.

Так, мотивуючи своє рішення щодо справедливого виду та міри покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_8, суд урахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу засудженого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліку у лікарів нарколога чи психіатра.

Обставиною, що пом'якшує покарання винного, суд визнав, щире каяття, а обставиною, що обтяжує - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Оцінивши наведені обставини у їх сукупності суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення винній особі покарання у виді позбавлення волі у межах санкції частини інкримінованої їй статті закону України про кримінальну відповідальність.

Апеляційний суд, оцінюючи правильність та справедливість призначеного ОСОБА_8 покарання, переглядаючи вирок суду першої інстанції за касаційними скаргами сторін захисту та обвинувачення, урахував зазначені обставини, а також узяв до уваги конкретні обставини кримінального правопорушення, наслідки, що настали у результаті його вчинення, те, що засуджений на момент постановлення вироку судом першої інстанції завданої потерпілим шкоди не відшкодував, на підставі чого погодився з видом та розміром призначеного покарання, вважаючи його законним та справедливим.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Що стосується вказівок сторони захисту на те, що до апеляційного розгляду справи винний відшкодував завдану шкоду потерпілим, про що свідчать відповідні заяви, та що не було враховано судом апеляційної інстанції, то така позиція сторони захисту не впливає на справедливість призначеного покарання, оскільки під час розгляду провадження в суді апеляційної інстанції оцінювалось законність та справедливість рішення суду першої інстанції, на час прийняття якого шкоди потерпілим відшкодовано не було.

З урахуванням наведених обставин, які мають значення для визначення справедливого виду та розміру покарання винній особі і були визнані такими, що пом'якшують та обтяжують покарання, покарання у виді та розмірі, визначених судом, є справедливим і відповідає вимогам ст. 65 КК України щодо мети покарання. З огляду на тяжкість вчиненого протиправного діяння, наслідки, що настали у результаті його вчинення, поведінку винного протягом досудового розслідування та судового розгляду воно сприятиме його виправленню та перевихованню, а також попередить вчинення нових протиправних діянь.

При цьому підстав вважати це покарання несправедливим унаслідок суворості чи м'якості, підстав для його пом'якшення чи застосування положень ст. 69 або ст. 75 зазначеного Кодексу колегія суддів не вбачає навіть з урахуванням доводів захисника, наведених у його касаційній скарзі.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, а також вимог закону України про кримінальну відповідальність, що визначають принципи визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів та вироків, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

вирок Деснянського районного суду м. Києва від 06 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення

й оскарженню не підлягає.