Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді Зубара В.В.,

суддів Пойди М.Ф., Романець Л.А.,

при секретарі Бражнику М.В.,

за участю прокурора Ткачук Г.В.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3 в режимі відеоконференції,

захисника ОСОБА_4,

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження № 12015030150000012 відносно ОСОБА_3 за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Волинської області від 27 жовтня 2015 року.

Вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 серпня 2015 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, раніше судимого

14 листопада 2012 рокувироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області за ч. ч. 1, 2 ст. 190 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн.,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК.

Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він 11 листопада 2013 рокублизько 12 год.45 хв. з метою заволодіння грошима, шляхом обману та зловживання довірою, під приводом купівлі автомобіля марки "Хюндай Таксон" на території РеспублікиПольща та подальшого його транспортування на територію України, отримав від покупця цього автомобіля ОСОБА_6 гроші в сумі 6544 грн., як завдаток за усним договором, після чого, шляхом обману та зловживання довірою, не маючи на меті подальшого виконання своїх зобов'язань перед ОСОБА_6 щодо купівлі і транспортування вище згаданого автомобіля, ОСОБА_3 заволодів зазначеними грошима, чим завдав ОСОБА_6 майнової шкоди на вказану суму.

Крім того, він же, за наведених у вироку суду обставин, під приводом купівлі автомобілів за кордоном та подальшого їх транспортування на територію України, не маючи на меті в подальшому виконувати свої зобов'язання перед покупцями, шляхом обману та зловживання їх довірою, повторно, заволодів:

- 09, 12 та 17 грудня 2014 року грошовими коштами потерпілого ОСОБА_1 на загальну суму 104442 грн. 08 коп. для придбання та транспортування автомобіля марки "Тойота Раф 4";

- 10 січня 2015 року грошовими коштами потерпілого ОСОБА_7 в сумі 74 426 грн. для придбання та транспортування автомобіля марки "Шкода-Октавіа";

- 12 лютого 2015 року грошовими коштами потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму 50 098 грн. 65 коп. для придбання та транспортування автомобіля "Рено Кенго";

- 25 та 28 березня 2015 року грошовими коштами потерпілої ОСОБА_8 на загальну суму 40 046 грн. 93 коп. для придбання та транспортування автомобіля "Опель-Вектра В",

якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Вироком Апеляційного суду Волинської області від 27 жовтня 2015 року зазначений вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_3 покарання скасовано. Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_3 за ч.2 ст. 190 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Зазначеним вироком вирішено питання щодо зарахування ОСОБА_3 в строк відбування покарання термін його перебування під вартою. В решті вирок місцевого суду залишений без зміни.

У касаційній скарзі засуджений просить вирок апеляційного суду змінити, застосувати відносно нього положення ст. 75 КК та звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням. В обґрунтування зазначає, що апеляційний суд при постановленні вироку не врахував його щире каяття, молодий вік, незадовільний стан здоров'я, відсутність тяжких наслідків вчиненого ним кримінального правопорушення, те що він має сім'ю, є приватним підприємцем. Вказує, що апеляційний суд безпідставно призначив йому найсуворіший вид покарання, передбачений санкцією ч. 2 ст. 190 КК, у виді позбавлення волі і безпідставно вказав у вироку про непогашену попередню судимість.

У запереченнях на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 потерпілі ОСОБА_9, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 зазначають про безпідставність доводів касаційної скарги засудженого та просять залишити вирок апеляційного суду без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3 у режимі відеоконференції та його захисника ОСОБА_4, які підтримали касаційну скаргу, пояснення потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, думку прокурора, яка, також, заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень потерпілих, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, розглянувши кримінальне провадження, визнав ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК, та призначив йому покарання з подальшим звільненням його на підставі ст. 75 КК від відбування цього покарання з випробуванням.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор у апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного ОСОБА_3 покарання ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та його особі, просив апеляційний суд скасувати вирок місцевого суду через безпідставне застосування положень ст. 75 КК і ухвалити свій вирок, яким ОСОБА_3 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Апеляційний суд, переглядаючи матеріали кримінального провадження за вказаною апеляційною скаргою прокурора, дійшов висновку про її обґрунтованість, скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання і ухвалив свій вирок, яким призначив ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Ухвалюючи свій вирок, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_3 покарання та звільняючи його від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК, належним чином не врахував кількість вчинених злочинів, їх характер, думку потерпілих щодо покарання, а також, що засудженим жодному з потерпілих не відшкодована як матеріальна, так і моральна шкода.

Відповідно до вимог ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, перевіряючи судове рішення відповідно до вимог ст. 433 КПК у межах касаційної скарги засудженого, приходить до висновку, що при призначенні покарання ОСОБА_3 апеляційним судом враховано його щире каяття, повне визнання вини та дані про його особу, у тому числі - позитивну характеристику за місцем проживання, стан здоров'я, та те, що ОСОБА_3 повністю відбув покарання за вчинення аналогічного злочину.

Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень і доводи касаційної скарги засудженого щодо необґрунтованості призначення йому найсуворішого виду покарання є безпідставними.

Поряд з наведеним, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, їх характер та кількість, дані про особу засудженого, який перебував у розшуку та ухилявся від виконання вироку, що шкода потерпілим взагалі не відшкодована, а також конкретні обставини кримінального провадження, колегія суддів суду касаційної інстанції підстав для звільнення ОСОБА_3 на підставі ст. 75 КК від відбування призначеного покарання з випробуванням за наведених у касаційній скарзі засудженого доводів, які враховані апеляційним судом при призначенні покарання, не знаходить.

Виходячи з зазначеного, доводи касаційної скарги засудженого щодо застосування відносно нього положень ст. 75 КК, також, є безпідставними.

Згідно з положеннями ст. 89 КК, такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до штрафу, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений ОСОБА_3 повністю відбув призначене вироком Ковельського міськрайонного суду від 14 листопада 2012 року покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн., сплативши його 29 березня 2013 року. Разом з тим ОСОБА_3 протягом року з дня відбуття цього покарання, а саме 11 листопада 2013 року, знову вчинив злочин, у зв'язку з чим судимість за вказаним вироком є непогашеною і доводи його касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно вказав у вироку про непогашену попередню судимість є безпідставними.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 434, 436 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Волинської області від 27 жовтня 2015 року відносно ОСОБА_3 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.