Про умисне, відкрите заволодіння рюкзаком потерпілого, скоєне за попередньою змовою двома особами із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, яке виразилось у поштовху потерпілого в спину - 02.06.2016 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 02 червня 2016 року матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015180010000817 за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції на вирок Апеляційного суду Рівненської області від 14 вересня 2015 року щодо ОСОБА_1

Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 06 липня 2015 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Рівного, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2011 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вказаним вироком також засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржуються.

Вироком вирішено питання речових доказів у справі.

За обставин, встановлених судом та детально описаних у вироку ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

ОСОБА_1, 05 лютого 2015 року близько 11.15 год., перебуваючи на вул. Кіквідзе, у м. Рівному, за попередньою змовою з ОСОБА_2 застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, яке виразилось у поштовху в спину, відкрито заволоділи рюкзаком ОСОБА_3 в якому знаходились речі останнього на загальну суму 468, 5 грн.

Вироком Апеляційного суду Рівненської області від 14 вересня 2015 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано. Ухвалено призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - 2 роки позбавлення волі. В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що приймаючи рішення про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, апеляційний суд без дослідження даних про його особу надав їм іншу оцінку, ніж ту, що дав суд першої інстанції та таким чином порушив вимоги ст. 23 КПК України. Вважає рішення суду про наявність достатніх підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі санкції ч. 2 ст. 186 КК України не вмотивованим належним чином. Зазначає, що з огляду на дані про особу ОСОБА_1 призначене йому апеляційним судом покарання є таким, що не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання касаційних вимог, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 186 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

При цьому ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України (4651-17) , які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Вирок суду апеляційної інстанції є таким, що постановлений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в апеляційному суді з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із постановленим судом першої інстанції вироком в частині призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, прокурор звернувся із апеляційною скаргою на нього, в якій висував вимогу про його скасування в цій частині і ухвалення нового з призначенням засудженому покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У свою чергу положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо ці докази не було досліджено при апеляційному перегляді вироку.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції, без безпосереднього дослідження доказів та даних про особу ОСОБА_1, урахувавши ці ж самі обставини і дані про особу засудженого, які були враховані і оцінені місцевим судом при постановлені вироку, дав їм іншу оцінку ніж ту, яку дав суд першої інстанції та ухвалив свій вирок, яким прийняв рішення про необхідність призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

За змістом ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням особи винного.

У кожному випадку застосування ст. 69 КК України суд зобов'язаний у своєму рішення зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання.

Колегія суддів вважає, що рішення про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України апеляційний суд належним чином не обґрунтував та не вмотивував яким чином наведені ним у вироку обставини та дані про особу ОСОБА_1 істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

За наведених обставин, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду апеляційної інстанції скасуванню, як такий, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

При новому розгляді, суду апеляційної інстанції необхідно врахувати все зазначене в ухвалі, належно оцінити відомості про особу винного, обставини, які впливають на призначення покарання і прийняти законне, обґрунтоване й умотивоване рішення, маючи на увазі, що за тих самих даних про особу засудженого та обставин, які пом'якшують покарання, призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України є таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості.