Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Коновалова В.М.,

суддів за участю Скотаря А.М., Канигіної Г.В., Сухарєва

прокурора О.М.,

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 19 квітня 2007 року

кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на

постановлені судові рішення щодо засудженого ОСОБА_1,

в с т а н о в и л а:

Вироком Волчанського районного суду Харківської області від 20 квітня 2006 року засуджено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, раніше не судимого,

- за ч.2 ст.286 КК України (2341-14) на 4 роки 6 місяців позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами;

- за ч.3 ст.135 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі, в силу ст.70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів на 5 років позбавлення волі, а на підставі ст.75 КК України (2341-14) звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_1 засуджено за те, що він 23 грудня 2001 року об 3.00 год. керуючи в стані алкогольного сп”яніння автомобілем ВАЗ-21213, що належить ГПОГ “Гонтарівка” і в якому не працювало зовнішне освітлення, у с.Радьково Волчанського району порушив правила дорожнього руху і переїхав лежачого посеред дороги ОСОБА_2, не надав йому допомоги і скрився з місця пригоди, внаслідок чого настала смерть останнього.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2006 року вирок змінений.

Дії ОСОБА_1 перекваліфіковані із ч.3 на ч.1 ст.135 КК України (2341-14) та призначено покарання на 2 роки позбавлення волі, в силу ст.70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.286 і ч.1 ст.135 КК України (2341-14) , на 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, а на підставі ст.75 КК України (2341-14) звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців.

В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі потерпілийОСОБА_2. просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий судовий розгляд у зв’язку із м’якістю призначеного засудженому покарання, а також вказує на те, що застосувавши до ОСОБА_1 покарання із застосуванняґм ст.75 КК України (2341-14) , суд не поклав на останнього обов”язки, передбачені ст.76 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив застосувати до ОСОБА_1 амністію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити.

Висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених дій (із змінами, внесеними ухвалою апеляційної інстанції) суд у вироку обгрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами і що, по суті, у касаційній скарзі потерпілого не оспорюється, як не оспорюєтьсь і правильність кваліфікації дій ОСОБА_1. Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судових рішень.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані вірно, а покарання призначено відповідно до вимог ст.65 КК України (2341-14) з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого, даних про його особу та обставин, що обтяжують і пом”якшують покарання.

Що стосується посилання у касаційній скарзі потерпілого ОСОБА_2 на те, що суд при звільненні засудженого від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком не поклав на нього обов”язки, передбачені ст.76 КК України (2341-14) , то дана обставина не є порушенням, оскільки відповідно до вимог даної норми закону, це є правом суду, а не обов”язком і не тягне за собою скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.394-396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційну скаргу потерпілогоОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Волчанського районного суду Харківської області від 20 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.