Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кульбаби В.М.,

суддів Зубара В.В., Пойди М.Ф.,

розглянула 01 червня 2016 року в м. Києві у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 11 січня 2016 року щодо ОСОБА_1, постановлену у кримінальному провадженні № 12015270210000412,

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2015 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 роки з конфіскацією всього майна, крім житла.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він в невстановлений час незаконно придбав та зберігав з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який в наступному незаконно збув.

07 квітня 2015 року о 13 год 50 хв та 16 квітня 2015 року о 18 год 40 хв, перебуваючи у гаражному кооперативі "Геолог", розташованого по вул. Ковалівська в м. Прилуки, під час проведення оперативних закупок, незаконно збув ОСОБА_2 за 100 грн та 120 грн особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, загальною масою 2,372 г та 3,221 г у перерахунку на суху речовину відповідно.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 11 січня 2016 року вирок суду змінено та, на підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України. В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор не погоджується із ухвалою суду постановлену відносно ОСОБА_1, вважає її незаконною у зв'язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції невірно оцінив дані про особу винного та безпідставно звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання прокурором порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 307 КК України у касаційній скарзі не оспорюється, а тому суд касаційної інстанції судові рішення в цій частині не переглядає.

Як убачається з копії вироку, судом при призначенні покарання засудженому враховано його щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, незначний розмір збутої наркотичної речовини, що дало підстави суду призначити покарання нижче нижчої межі санкції інкримінованого ОСОБА_1 злочину у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Не погоджуючись із судовим рішенням, адвокат Денисенко С.В. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги захисника та задовольнив їх.

Як обґрунтовано зазначено колегією суддів, суд першої інстанції в достатній мірі не врахував відсутність тяжких наслідків від скоєного злочину, оскільки збут наркотичного засобу здійснювався ОСОБА_1 під контролем правоохоронних органів, а також особу винного, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на момент скоєння злочину мав постійне місце роботи, потім перебував на

обліку в центрі зайнятості, а після закінчення запобіжного заходу працевлаштувався на роботу на підприємство.

Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обставин які б його обтяжували, позитивні дані про особу засудженого та його посткримінальну поведінку, суд, належним чином вмотивувавши своє рішення, дійшов до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, є законною та обґрунтованою.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 11 січня 2016 року щодо ОСОБА_1 постановлену у кримінальному провадженні № 12015270210000412.