5-1914км07 Про вчинення замаху на дачу хабара службовій особі - Текст документа

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 19 квітня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. і його захисника ОСОБА_2 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 20 березня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2006 року щодо ОСОБА_1.

Цим вироком ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженця м. Харкова,

раніше не судимого,

засуджено за ст.15, ч.1 ст.369 КК України (2341-14) на 2 роки обмеження волі.

На підставі ч.4 ст.74 КК України (2341-14) ОСОБА_1. звільнено від призначеного покарання.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1. в порядку ст.365 КПК України (1003-05) змінено, зазначено в резолютивній частині, що речовий доказ по справі - предмет хабара 100 гривень - конфіскувати у власність держави, замість передачі у дохід держави. В решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні замаху на дачу хабара службовій особі за таких обставин.

9 червня 2005 року, близько 12 год. 45 хвилин, він у службовому кабінеті державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві звернувся до державного виконавця вказаного відділуОСОБА_4 з проханням першочергового погашення боргу на користь ПП ОСОБА_3, після чого поклав на стіл хабар у сумі 100 гривень в поліетиленовому файлі.

При цьому ОСОБА_4, зрозумівши злочинні наміри ОСОБА_1, категорично відмовилася прийняти хабар, на що він, не звернувши уваги, з місця вчинення злочину пішов.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 і його захисник ОСОБА_2, даючи свій аналіз обставинам справи, просять судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу закрити за відсутністю події злочину. Мотивують тим, що висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину не відповідає фактичним обставинам справи, досудове та судове слідство проведено однобічно та з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Крім того, також зазначають, що апеляційний суд при розгляді даної справи частину доводів апеляції ОСОБА_1 та його захисника залишив поза увагою.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Суд обґрунтував свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені злочину, за який його засуджено, доказами, що отримані згідно з вимогами кримінально-процесуального закону і наведені у вироку.

Винуватість ОСОБА_1 підтверджується показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.

Крім того винуватість ОСОБА_1 також підтверджується даними, що містяться у протоколі очної ставки між ОСОБА_4. і ОСОБА_1, даних протоколу огляду місця події, протоколу огляду речових доказів, та іншими доказами, які є у матеріалах справи.

Уся сукупність зібраних по справі доказів була належним чином проаналізована судом, і висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину є обгрунтованими.

Як видно із матеріалів справи, суд апеляційної інстанції перевірив доводи апеляцій засудженого ОСОБА_1 та його захисника, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, і визнав їх безпідставними з наведенням в ухвалі відповідних підстав. Колегія суддів знаходить таке рішення апеляційного суду законним і обґрунтованим.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ст.15, ч.1 ст.369 КК України (2341-14) , а покарання йому призначено відповідно до вимог ст.65 КК України (2341-14) . Застосування вимог ч.4 ст.74 КК є обґрунтованим.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень, не виявлено.

Таким чином, при перевірці даної справи не виявлено передбачених ч.1 ст.398 КПК України (1003-05) підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України (1003-05) .